Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
«Чоловік, що родиться від жінки,
віком короткий і тривоги повний.
віком короткий і тривоги повний.
вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
Зростає, немов квітка, і в'яне,
і біжить тінню без упинку!
і біжить тінню без упинку!
І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
І на такого відкриваєш твої очі,
тягнеш на суд із собою?
тягнеш на суд із собою?
Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
Коли йому дні визначені,
число місяців його тобі відоме,
ти викреслив йому межу, якої він не переступить,
число місяців його тобі відоме,
ти викреслив йому межу, якої він не переступить,
відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
то відверни від нього твої очі, залиш його,
покіль, як той поденник, він не скінчить дня свого.
покіль, як той поденник, він не скінчить дня свого.
Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
І дерево має надію;
воно, хоч зрубане, ще відродиться,
і пагінці його рости не перестануть.
воно, хоч зрубане, ще відродиться,
і пагінці його рости не перестануть.
якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
Навіть як його корінь у землі постарівся,
і пень його у ґрунті струхлявів,
і пень його у ґрунті струхлявів,
то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
але, скоро воно почує воду, знов зазеленіє
і поросте галуззям, наче молоденьке.
і поросте галуззям, наче молоденьке.
А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
А людина вмирає і лежить бездушна;
людина йде на той світ, — і де вона?
людина йде на той світ, — і де вона?
Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
Води зникають з моря,
ріки стають сухими, сохнуть;
ріки стають сухими, сохнуть;
так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
отак людина ляже і не встане;
покіль не щезнуть небеса, — не пробудиться,
не підведеться від сну свого.
покіль не щезнуть небеса, — не пробудиться,
не підведеться від сну свого.
О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!
Коли б уже ти сховав мене в Шеолі,
укрив мене, поки перейде гнів твій,
призначив мені строк — потім згадати про мене!
укрив мене, поки перейде гнів твій,
призначив мені строк — потім згадати про мене!
Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Коли хтось умре, хіба оживе знову?
Я б дожидав увесь час моєї служби, і аж поки не прийшла б для мене заміна.
Я б дожидав увесь час моєї служби, і аж поки не прийшла б для мене заміна.
Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
Ти кликнув би, і я тобі відповів би,
ти прагнув би діла рук твоїх.
ти прагнув би діла рук твоїх.
бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
Замість, як нині, рахувати мої кроки,
ти не вважав би більше на гріх мій!
ти не вважав би більше на гріх мій!
провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
І запечатаний у торбинці був би мій переступ,
мою провину ти перекреслив би!
мою провину ти перекреслив би!
Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
Та ба! Як гора падає, валиться,
і скеля зо свого місця сходить,
і скеля зо свого місця сходить,
каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
води каміння витирають,
злива змиває з землі порох,
так ти чоловіка надію нищиш.
злива змиває з землі порох,
так ти чоловіка надію нищиш.
Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
Кидаєшся на нього постійно, і він зникає,
змінюєш вид його і відсилаєш.
змінюєш вид його і відсилаєш.
Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
Чи в честі його діти, він не знає,
чи в ганьбі, він не помічає.
чи в ганьбі, він не помічає.