Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
Адже смертна людина, яка народжена від жінки, має коротке життя і повна гніву,
вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
або вона відпала, наче цвіт, що відцвів, зникла, наче тінь, і не затрималася.
І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
Чи не слово цього звершив Ти, і цього Ти зробив, щоби прийшов із судом перед Тебе?
Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
Бо хто на суді буде чистим від нечисті? Але ж ніхто!
Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
Хоч і один день його життя на землі, а його місяці пораховані в нього, Ти поклав на час, і він не переступить.
відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
Відійди від нього, щоб замовчав і мав задоволення від життя, наче найманець.
Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
Адже є надія для дерева. Бо якщо буде зрубаним, ще зацвіте, і галузки в нього не бракуватиме.
якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
Бо якщо постаріє в землі його корінь, і його пень на камені помре,
то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
то зацвіте від запаху води, і зробить жнива більше, ніж молодий саджанець.
А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
Чоловік же, померши, відійшов, — смертна людина, упавши, більше не існує.
Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
Адже в часі помирає море, і ріка, опустівши, висохла.
так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
А людина, заснувши, не встане, доки лишень небо буде зшите разом. І вони не збудяться зі свого сну.
О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!
Хіба ж не краще Ти зберіг би мене в аді, сховав би мене, доки не спинився б Твій гнів, і признач мені час, в який мене згадаєш.
Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Адже якщо чоловік помре, чи житиме, закінчивши дні свого життя? Чи терпітиму, аж доки знову буду?
Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
Тоді покличеш, а я Тебе послухаюся, діло ж Твоїх рук не відкинь.
бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
Ти ж почислив мої задуми, і Тебе не омине жоден із моїх гріхів.
провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
Ти ж запечатав мої беззаконня в торбі, позначив, якщо я в чомусь несвідомо вчинив переступ.
Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
І лише гора, падаючи, розсиплеться, і камінь постаріє на своєму місці.
каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
Вода злизала каміння, і води затопили низини пороху землі. І Ти знищив очікування людини.
Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
Ти його скинув до кінця, і він відійшов. Ти йому наставив обличчя і відіслав.
Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
І якщо його сини стали численними, він не знає, і якщо стають нечисленними, він не свідомий того.