Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
Е й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, —
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,