Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
Доки завдаватимете болю моїй душі й нищитимете мене словами?
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Знайте тільки, що Господь мене таким зробив. Ви говорите проти мене, не соромлячись мене, налягаєте на мене.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
Так, я насправді заблукав, у мені ж перебуває омана — 4a говорити слово, яке не належиться, а мої слова є оманливі та не на часі.
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
Ой, ви, які наді мною величаєтеся, нападаєте на мене з докором.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
Отже, знайте, що Господь є Тим, Хто непокоїть, Він підняв проти мене Свої укріплення.
Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Ось я сміюся з пониження, та не говоритиму. Закричу я, і ніде не знайду суду.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Я обгороджений довкола і не вийду, на моє обличчя Він поклав темряву.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Він же з мене стягнув славу, забрав вінець з моєї голови.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
Він обдер мене довкруги, і я відходжу. Він, наче дерево, зрубав мою надію.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Страшно зі мною вчинив у гніві, сприйняв мене, наче ворога.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Разом прийшли на мене Його напасники, на моїх дорогах оточили мене ті, які засілися.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
Від мене ж відступили мої брати, чужих пізнавали краще, аніж мене. А мої друзі стали немилосердними.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Мої близькі мене не прийняли, і ті, хто знає моє ім’я, забули про мене.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Сусіди дому та мої служниці, — я був для них чужинцем.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
Я покликав мого слугу, а він не послухав, — уста ж мої благали.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
І я просив мою дружину, я ж ніжно прикликав синів моїх наложниць.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Вони ж мене відкинули навіки. Коли я встаю, вони говорять проти мене.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
Відчувають огиду до мене ті, хто мене бачить. А ті, кого я полюбив, повстали проти мене.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
У моїй шкірі зігнило моє тіло, мої ж кості в зубах тримаються.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Змилосердьтеся наді мною, змилосердьтеся наді мною, о друзі! Бо Господня рука — це та, що доторкнулася до мене.
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Чому ж ви мене переслідуєте, як і Господь, і не насичуєтеся моїм тілом?
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
Бо хто дасть записати мої слова, покласти їх у книзі навіки, —
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
залізним і свинцевим писальцем, чи викарбувати на каменях?
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
Адже я знаю, що вічним є Той, Хто бажає мене визволити на землі,
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
підняти мою шкіру, щоб це терпіти. Бо це сталося мені від Господа,
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
чого я в собі свідомий, що моє око побачило, а не хто інший. Усе мені сповнилося в лоні.
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
Якщо ж і скажете: Що скажемо перед ним? І в ньому знайдемо корінь справи.