Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New International Version
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
“How I long for the months gone by,
for the days when God watched over me,
for the days when God watched over me,
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
when his lamp shone on my head
and by his light I walked through darkness!
and by his light I walked through darkness!
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Oh, for the days when I was in my prime,
when God’s intimate friendship blessed my house,
when God’s intimate friendship blessed my house,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
when the Almighty was still with me
and my children were around me,
and my children were around me,
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
when my path was drenched with cream
and the rock poured out for me streams of olive oil.
and the rock poured out for me streams of olive oil.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
“When I went to the gate of the city
and took my seat in the public square,
and took my seat in the public square,
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
the young men saw me and stepped aside
and the old men rose to their feet;
and the old men rose to their feet;
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
the chief men refrained from speaking
and covered their mouths with their hands;
and covered their mouths with their hands;
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
the voices of the nobles were hushed,
and their tongues stuck to the roof of their mouths.
and their tongues stuck to the roof of their mouths.
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Whoever heard me spoke well of me,
and those who saw me commended me,
and those who saw me commended me,
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
because I rescued the poor who cried for help,
and the fatherless who had none to assist them.
and the fatherless who had none to assist them.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
The one who was dying blessed me;
I made the widow’s heart sing.
I made the widow’s heart sing.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
I put on righteousness as my clothing;
justice was my robe and my turban.
justice was my robe and my turban.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
I was eyes to the blind
and feet to the lame.
and feet to the lame.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
I was a father to the needy;
I took up the case of the stranger.
I took up the case of the stranger.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
I broke the fangs of the wicked
and snatched the victims from their teeth.
and snatched the victims from their teeth.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
“I thought, ‘I will die in my own house,
my days as numerous as the grains of sand.
my days as numerous as the grains of sand.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
My roots will reach to the water,
and the dew will lie all night on my branches.
and the dew will lie all night on my branches.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
My glory will not fade;
the bow will be ever new in my hand.’
the bow will be ever new in my hand.’
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
“People listened to me expectantly,
waiting in silence for my counsel.
waiting in silence for my counsel.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
After I had spoken, they spoke no more;
my words fell gently on their ears.
my words fell gently on their ears.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
They waited for me as for showers
and drank in my words as the spring rain.
and drank in my words as the spring rain.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.