Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
Хто мене поставить, як у місяці попередніх днів, в які мене оберігав Бог?
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
Так, як тоді, коли Його світильник світив над моєю головою, коли я ходив при Його світлі в темряві.
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім.
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Коли я був дуже плідним, а навколо мене були діти.
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Коли я виходив вранці в місті, то на площах ставили моє крісло.
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
Ті ж, хто слухав, мене блаженним називали, а їхній язик прилипав до їхнього горла,
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
бо вухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, ухилялося.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Адже я спасав бідного з руки сильного, і я допомагав сироті, в якого не було помічника.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Нехай на мене прийде благословення того, хто гине, а уста вдови мене благословили.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Я ж одягався в праведність, і наряджався в суд, наче в подвійний одяг.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
На око був я сліпий, а на ногу — кульгавий, —
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не бачив.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Я трощив челюсті безбожних, я виривав грабунок з-посеред їхніх зубів.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стовбур фінікового дерева, я проживу довгий час.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Мій корінь розкрився біля води, і роса поселиться в моїх жнивах.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Слава моя марна зі мною, і мій лук у Його руці йде.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Мене чули ті, які слухали, і замовкали на мою раду.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
А до моєї мови не додавали, раді ж були, коли я до них говорив.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Наче спрагла земля, що очікувала дощу, так вони чекали на мої слова.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Якщо засміюся до них, не повірять, і світло мого обличчя не занепадало.