Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
"Как хотелось бы мне вернуть всё ушедшее: дни, когда Бог наблюдал за мной,
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
когда светильник Его сиял над моей головой, и со светом Его шёл я сквозь темноту!
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Как хотелось бы мне вернуть дни, когда был я в силе, когда Бог, как близкий друг, был в моём доме,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
когда Всемогущий ещё был со мной, и дети мои окружали меня,
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
когда, казалось, пути мои лились молоком, и скалы сочились оливковым маслом.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Когда входил я в городские ворота и садился на площади,
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
молодые люди, увидев меня, в сторону отступали, и вставали предо мной старики уважительно.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Властители воздерживались от речей своих и прикрывали рты руками,
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
даже знатные умолкали — их языки прилипали к гортани.
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Все, кто слышал меня, обо мне хорошо говорили, все, кто видели — хвалили меня.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Потому что спасал я молящих о помощи бедным и сиротам, которым некому было помочь.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Умирающий благословлял меня и помог я вдове, которая ждала помощи.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Праведность была мне одеждой и справедливость — головным убором.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
был я для нищих отцом, помогал даже тем, с кем не был знаком, — в суде за них заступался.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Ядовитые зубы злобных я выбивал и невинные жертвы спасал.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Я думал, что умру в собственном доме, и дни мои будут бессчётны, словно песок,
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
корни мои будут касаться воды, и на ветви мои ночью будет ложиться роса,
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
слава моя не увянет, и лук мои всегда будет крепок в руках у меня.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Раньше люди слушали меня молча и ждали советов моих.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
После меня они уже не рассуждали — слова мои нежно впитывал их слух.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Они ждали меня, как дождя, и слова мои пили, как воду весенних потоков.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
И люди, потерявшие надежду, отчаялись. Но с ними вместе я смеялся, улыбка моя утешала их.