Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
Після цього Йов відкрив свої уста
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
Нехай пропаде день, в який я народився, і ніч, в яку сказали: Ось хлоп’я!
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..
Нехай буде той день темрявою, і нехай Господь згори його не шукає, і хай не зійде світло на нього.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Нехай же його охопить темрява і тінь смерті, нехай на нього надійде морок.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Нехай буде проклятим день і та ніч, нехай понесе його темрява. Хай не буде днем року, і хай не буде зарахований до днів місяця.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Але нехай та ніч буде болем, і хай не прийде на неї веселість чи радість.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Але нехай прокляне її той, хто проклинає той день, той, хто бажає заволодіти великим китом.
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Хай потемніють зорі тієї ночі, нехай залишиться темною і до світання хай не прийде, і хай не побачить ранкової зорі, як сходить,
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
тому що не замкнула дверей лона моєї матері. Бо відняло би біль від моїх очей.
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Чому ж я не помер у лоні, а вийшов з лона, і чому я відразу не помер?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Чому ж мене зустріли коліна? Чому ж я ссав груди?
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
Тепер же, лігши, мовчав би я, і, заснувши, спочив би я
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
із царями, радниками землі, які хвалилися мечами,
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
чи з володарями, у кого багато золота, які наповнили свої доми сріблом,
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
чи наче покидьок, який виходить з лона матері, чи наче немовлята, які не побачили світла.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Там безбожні спалили гнів люті, там спочили змучені тілом.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Спільно старі не почули голосу збирача податків.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Там є малий, великий і раб, який боявся свого володаря.
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
Чому ж дано світло тим, хто в гіркоті, і життя — тим, хто в душевних болях,
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
які бажають смерті й не осягають, копають, наче за скарбами,
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
і дуже радими стали б, якщо би здобули?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
Смерть для чоловіка — спочинок, бо замкнув Бог довкруги нього.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Бо стогін приходить перед моєю їжею, і я ллю сльози, огорнений страхом.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
Бо страх, над яким я роздумував, прийшов на мене, і той, кого я боявся, зустрів мене.