Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Людям печатає руки**, щоб усї взнали дїло його.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.