Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Сьміх — йому товпи міські, й не чує крику погонича,
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний;
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, — сьміх йому кінь і їздець його.
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;
При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;