Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
Клич же, коли є хто, щоб на твій клик озвався. Та й до кого ти з між сьвятих обернешся?
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
О, так, безумного завзяттє вбиває, а нерозважливого погубляє досада.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Я бачив, як дурний закоренявся, та й зараз віщував проклін домівцї його:
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
Дїти його далекі від щастя, бити муть їх у воротях (на судї), і не буде їм оборонника.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
Збори жнив його неситі поїдять, ба й зміж терня заберуть їх, а зажерливцї поглотять майно його.
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
Так, біда не зпід землї береться, й не на ниві родиться недоля.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
Нї, людина родиться на муку, як іскорки, щоб їм летїти вгору.
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Я б обернувсь до Бога, передав би справу мою Богові,
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Що творить дїла великі й недослїдимі, чудні й без лїку,
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
Дає дощі землї й води на поля;
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
Принижених у гору підіймає, а засмученим дає дознати щастя.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
Він розбиває задуми підступних, і руки їх не доводять до кінця те, що почали.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
Премудрих ловить він їх лукавством, і рада хитрих не вдається:
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
У день вони мов в темряві блукають, а в полуднї полапки, мов ніччю, шукають.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
Він рятує бідного од меча уст їх і від руки потужного;
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
І так є нещасливому надїя, а неправда затулює уста свої.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
Блаженний той, кого Господь карає, тим не цурайсь Господнього навчання!
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
Поранить він, та сам перевяже рану; ударить він, та його ж руки й гоять.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
В шестьох бідах тебе він порятує, та й в сьомій не доторкнесь тебе лихо.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
У голодї спасе тебе од смертї, а на війнї — од мечового вдару.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
Сховаєшся від бича (лихого) язика, й не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
Із спустошення й голоду будеш сьміятись, і зьвірів земних не будеш лякатись.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
Бо в змові з каміннєм у полі будеш, і з польовим зьвіррєм (наче) в договорі.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
І взнаєш, що намет твій безпечен, а оглядаючи домівку твою, ти не согрішиш*.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
І побачиш, що потомство твоє многолїчне, й пагонцїв твоїх, як трави на землї.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
Увійдеш у гріб, достиглий (віком), як укладаються снопи пшеничні у свій час.