Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
Иов сказал: "Тяжела борьба человека на этой земле. Жизнь его словно жизнь батрака.
Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
Человек — словно раб, мечтающий о прохладе, словно батрак, ждущий вознагражденья.
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
Месяц за месяцем в опустошении прошли, ночи мои проходят в страданьях.
Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
Когда ложусь, я думаю: "Когда я встану?" Но длится ночь, и ворочаюсь я, пока не встанет солнце.
Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
Черви и грязь покрывают тело моё, кожа потрескалась и нарывает.
А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
Дни мои торопливей, чем челноки ткача. И завершается жизнь моя без надежды.
Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
Господи, вспомни, что жизнь моя лишь вздох, и ничего хорошего я не увижу вновь.
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
И Ты меня не увидишь: Ты будешь меня искать, но не будет меня.
Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,
Облака редеют и уходят. Так и с человеком — он похоронен в могиле и не вернётся обратно.
не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
Он никогда не вернётся в свой старый оставленный дом, чужим он будет в доме этом.
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
И поэтому не буду я молчать — я всё скажу! Мой дух страдает — я жаловаться буду, ибо горестно душе моей.
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
Разве я неукротимое море иль чудовище морское? Не потому ль следишь за мною постоянно?
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
Успокоение должна мне дать постель, — освобождение и отдых.
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
Но, Господи, всегда, когда ложусь, видениями меня кошмарными пугаешь.
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
Поэтому уж лучше быть задушенным, чем жить, как я живу.
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
Я ненавижу жизнь мою — сдаюсь. Жить вечно не хочу. Оставь меня! Жизнь ничего не значит!
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
И почему Тебе, Господь, так важен человек? Честь воздаёшь ему за что? Зачем его Ты замечаешь?
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
Почему Ты его навещаешь каждое утро и испытываешь каждый миг?
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
Господь, Ты глаз с меня не сводишь, ни на секунду меня не оставляешь.
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
Ты следишь за тем, что делают люди. Что ж, если согрешил я, что могу я сделать? Ну почему вдруг стал я Твоею целью? Иль стал я преткновеньем для Тебя?
І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
И почему ты не простишь меня за то, что сделал я неверно? Почему Ты не отпустишь все грехи мои? Ведь скоро я умру и лягу в могилу, и будешь Ты искать меня, но я уйду, и меня не будет".