Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання  
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Моє серце зміцни́лося, Боже, — я буду співати та сла́вити ра́зом з своєю хвало́ю!
            Да скажуть вибавлені від Господа, котрих він вислобонив з руки ворога,
            Збудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду будити досві́тню зорю́!
            І котрих до купи зібрав з країв, зі сходу і заходу, з півночі і від моря.
            Я буду Тебе вихваля́ти, о Господи, серед наро́дів, і буду співати Тобі між племе́нами,
            Вони блукали в пустинї, по степових шляхах, не знайшли місця собі на оселю.
            бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя — аж до хмар!
            Терплючи голод і смагу, вони томились душею.
            Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над усією землею!
            Тодї взивали до Господа в тїснотї своїй, і він визволяв їх з біди їх.
            Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю прави́цею допоможи́ й обізви́ся до нас!
            І він проводив їх правою дорогою, щоб прийти до людяного міста.
            У святині Своїй Бог промовив: „Нехай Я звеселю́ся, — розділю́ Я Сихе́м, і долину Сукко́тську помі́ряю.
            Да славлять Господа за милість його, і чудеса його над синами людськими!
            Належить Мені Ґілеа́д, і Мені Манасі́я, а Єфре́м — охорона Моєї голови, Юда — бе́рло Моє.
            Він бо наситив душу прагнущу, й голодуючу душу сповнив добром.
            Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, над Филисте́єю буду погу́кувати!“
            Седїли вони в тьмі і в тїнї смертї, сковані нуждою і желїзом,
            Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто до Едо́му мене приведе́?
            Бувши впертими проти слова Божого і зневажаючи волю Всевишнього,
            Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого ві́йська не ви́йдеш вже, Боже?
            Тому смирив він серце їх бідою; вони падали, і не було помочі для них.
            Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!
            Тодї Господа вони благали у своїй тїснотї, і він спасав їх з біди їх.