Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Псалмів 76) | (Псалмів 78) →

Переклад Огієнка

Новый русский перевод

  • Пісня навча́льна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, —
  • Наставление Асафа.
    [1] Слушай, народ мой, мое поучение,
    услышь мои слова!
  • нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
  • Открою уста свои в притче,
    произнесу загадки из древности,
  • Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
  • которые мы слышали и узнали,
    которые рассказали нам наши отцы.
  • того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
  • Мы не будем скрывать их от детей;
    расскажем грядущему поколению о славе Господа,
    о Его силе и о чудесах, Им сотворенных.
  • Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
  • Он оставил свидетельство Иакову,
    дал Закон в Израиле,
    который повелел нашим отцам
    передавать своим детям,
  • щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
  • чтобы знало грядущее поколение,
    дети, которые еще не родились,
    и чтобы они в свое время передали его своим детям.
  • І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
  • И тогда они будут возлагать свою надежду на Бога;
    они не станут забывать Его дел,
    но будут хранить Его повеления.
  • І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
  • Они не уподобятся своим отцам,
    поколению упрямому и мятежному,
    чьи сердца не были верны Богу,
    чей дух не был предан Ему.
  • Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
  • Сыны Ефрема, хотя и вооруженные луками,
    обратились вспять в день битвы.
  • вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
  • Не хранили они завета Божьего
    и отказались ходить в Его Законе.
  • і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
  • Забыли дела Его и чудеса,
    которые Он им показал.
  • Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
  • Чудеса совершал Он на глазах их отцов в Египте,
    в окрестностях Цоана.159
  • Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
  • Он разделил море и провел их через него,
    поставив воды стеной.160
  • і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
  • Днем вел их облаком,
    ночью — светом огня.161
  • на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
  • Он рассек скалу в пустыне
    и дал им пить, как будто из вод глубоких.162
  • Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
  • Из камня извлек Он потоки,
    и воды потекли, как реки.163
  • Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
  • Но они продолжали грешить против Него
    и бунтовать против Всевышнего в пустыне.
  • і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
  • Испытывали Бога в своих сердцах,
    требуя пищи, которая им по душе;
  • І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
  • оскорбляли Бога говоря:
    «Может ли Бог накрыть стол в пустыне?
  • Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
  • Да, Он ударил скалу, и из нее потекли воды,
    хлынули потоки,
    но может ли Он дать хлеба,
    может ли дать мяса Своему народу?»164
  • Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
  • Услышал Господь и разгневался:
    Его огонь возгорелся на Иакова;
    вспыхнул гнев Его на Израиль,
  • бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
  • потому что они не верили в Бога
    и не уповали на Его спасение.
  • А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
  • Но Он повелел облакам свыше,
    и отворил ворота небесные,
  • і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
  • и, как дождь, излил на них манну,
    и зерно небесное дал им.165
  • Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
  • Хлеб сильных166 ел человек;
    послал Он им пищи вдоволь.167
  • Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
  • Он пробудил на небе ветер восточный
    и силой Своей навел ветер южный.
  • і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
  • Как пылью, Он осыпал их мясом
    и, как песком морским, пернатыми птицами;
  • і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
  • которых разбросал посреди лагеря,
    около жилищ их.
  • І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
  • Они ели и пресытились,
    потому что Он дал им желаемое.
  • Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
  • Но еще не успели они насытить свою жадность,
    еще пища была у них на устах,
  • а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
  • когда Божий гнев сошел на них,
    поразив самых крепких из них,
    молодых сыновей Израиля.168
  • Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
  • Несмотря на это, они продолжали грешить
    и не верили Его чудесам.
  • — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
  • И завершил Он дни их в суете
    и годы их в ужасе.
  • Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
  • Когда убивал их, тогда обращались к Нему
    и искали Его усердно.
  • і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
  • И вспоминали, что Бог — их скала
    и что Всевышний Бог — их Искупитель.
  • І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
  • Все равно льстили Ему устами своими,
    они лгали Ему своими языками,
  • бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
  • потому что сердца их не были преданны Ему,
    и не были они верны Его завету.
  • Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
  • Но Он, будучи милостивым,
    прощал их нечестие
    и не уничтожал их.
    Много раз отвращал Он Свой гнев
    и не возбуждал всей Своей ярости.
  • і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
  • Помнил Он, что они — только плоть,
    ветер, что уходит и не возвращается.
  • Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
  • Сколько раз они противились Ему в пустыне
    и сердили Его в земле необитаемой!
  • І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
  • Поворачивали назад и испытывали Бога,
    досаждая Святому Израиля.
  • вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
  • Не помнили ни руки Его,
    ни дня, когда Он избавил их от угнетателя,
  • як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
  • как сотворил в Египте знамения Свои
    и чудеса Свои в окрестностях Цоана.169
  • і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
  • Он превратил их реки в кровь
    и нельзя было пить из их источников.
  • Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
  • И послал на них густые рои мух,
    чтобы жалили их,
    и лягушек, чтобы губили их.
  • А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
  • Он гусеницам отдал урожай
    и их труд — саранче.
  • Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
  • Виноград их побил Он градом
    и тутовые деревья их — наводнением.170
  • І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
  • Скот их предал граду
    и стада их — молниям.
  • Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
  • Излил на них Свой пылающий гнев,
    и негодование, и ярость, и бедствие,
    послал на них карающих ангелов.
  • Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
  • Проложил путь Своему гневу;
    Он не оградил души их от смерти,
    но предал их жизни моровой язве.
  • І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
  • Поразил всех первенцев в Египте,
    первые плоды сил в шатрах Хама.171
  • І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
  • Как овец, Он вывел народ Свой,
    вел их, как стадо, через пустыню.
  • І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
  • Вел их в безопасности, и не боялись они,
    а врагов их покрыло море.172
  • І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
  • Так Он привел их к границам Своей святой земли,
    к нагорьям, которые приобрел Он правой Своей рукой.
  • І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
  • Изгнал народы пред ними,
    а землю их разделил в наследие им
    и поселил в шатрах их роды Израиля.
  • Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
  • Но, как прежде, они испытывали
    и противились Богу Всевышнему,
    и не хранили Его заповедей.
  • і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
  • Они отступали и изменяли так же, как и их отцы;
    они обращались назад, как неисправный лук.
  • І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
  • Огорчали Его своими святилищами на возвышенностях
    и ревность Его возбуждали идолами.
  • Бог почувусе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
  • Услышал Бог и разгневался,
    сильно вознегодовал на Израиль.
  • і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
  • Оставил Свое жилище в Шило,
    скинию, которую поставил средь них.173
  • і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
  • И отдал в плен Свою силу
    и славу Свою в руки врага.174
  • І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
  • Предал мечу народ Свой,
    прогневался на наследие Свое.
  • його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
  • Юношей их пожрал огонь,
    и девушкам их не пели брачных песен.
  • його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
  • Их священники падали от меча,
    а вдовы их не плакали.
  • Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
  • Тогда проснулся Владыка, как бы ото сна,
    как могучий воин, отрезвившийся от вина,
  • і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
  • и поразил врагов Своих сзади,
    и обесчестил навечно.
  • Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
  • Отверг Он шатер Иосифа
    и не выбрал род Ефрема,
  • а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
  • но избрал род Иуды
    и возлюбленную Им гору Сион.
  • І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
  • Высокий, как небо, построил святой храм Свой
    и, как землю, навек утвердил его.
  • І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
  • Он избрал Давида, слугу Своего,
    взяв его от загонов овечьих,175
  • від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
  • забрав его от дойных овец,176
    и привел его пасти Свой народ, Иакова —
    Израиль, Свое наследие.
  • і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
  • И пас он их в чистоте сердца своего,
    вел их рукой мудрой.

  • ← (Псалмів 76) | (Псалмів 78) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025