Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
Мудрі жінки будують сім’ї, а нерозумна нищить своїми ж руками.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
Хто ходить правильно, боїться Господа; хто петляє своїми дорогами, той буде в зневазі.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
З уст нерозумних — різка гордості, а губи мудрих охороняють їх.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
Там, де немає волів, ясла порожні. А де щедрий врожай, там виявляється сила вола.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
Вірний свідок неправди не говорить, а невірний свідок роздмухує брехню.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
Шукатимеш мудрості в поганих — і не знайдеш; знання ж у розумних — легкодоступне.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
У нерозумного чоловіка все навпаки, а мудрі уста — це знаряддя для пізнання.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
Мудрість кмітливих зрозуміє їхні дороги, а безумство нерозумних — на блукання.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
Домівки беззаконних матимуть потребу в очищенні, а домівки праведних приємні.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
Чутливе серце чоловіка — біль його душі. Коли ж він радіє, кривда не втручається.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
Доми безбожних будуть знищені, а намети праведних — стоятимуть.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
Є дорога, яка людям видається правильною, але її кінець веде на дно аду.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
Смуток з радощами не поєднуються, та крайня радість переходить у плач.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
Відважний серцем насититься своїми дорогами, а добра людина — своїми задумами.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
Простодушний вірить усякому слову, а кмітливий приходить до іншого рішення.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
Мудрий через страх ухиляється від зла, тоді як нерозумний, покладаючись на себе, об’єднується з беззаконним.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
Запальна людина діє нерозважливо, а розумна виявляє велику терпеливість.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
Нерозумні ділять між собою зло, а розумні опанують знання.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
Негідні люди посковзнуться перед порядними, і безбожні служитимуть біля дверей праведних.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
Друзі цуратимуться бідних товаришів, а в заможних багато друзів.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
Хто зневажає бідних, робить гріх, а хто виявляє милосердя до вбогих — блаженний.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
Ті, хто блудить, кують зло, а добрі чинять милість і праведність. Хто вигадує зло, не знає ні милості, ні вірності, а з тими, хто чинить добро, — милість і вірність.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
У кожного, хто дбає, — достаток, а хто любить задоволення і безжалісний — буде в нужді.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
Кмітлива людина — вінець мудрих, а життя безбожних — зло.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
Вірний свідок визволить душу від зла, а обманливий розпалює неправду.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
У Господньому страху — міцна надія, — Своїм дітям Він дає підтримку.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
Господній наказ — джерело життя, він дає уникнути пастку смерті.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
Велич царя — в численному народі, погибель володаря — в нестачі народу.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
Довготерпелива людина багата розумом, а малодушна — вельми нерозумна.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
Лагідна людина — це лікар для серця, а чутливе серце — хробак у кістках.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
Хто гнітить убогого, той викликає обурення в його Творця, а хто шанує Його, той виявляє милість до бідного.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
Безбожний буде відкинутий через власне зло, а той, хто надіється [на Господа] — праведний у своїй святості.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
У доброму серці людини перебуває мудрість, а в серці нерозумних вона і не відчувається.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
Праведність звеличує народ, а гріхи роблять племена нечисленними.