Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
Як літом сніг, а в жнива дощ,
так і дурному почесть не личить.
так і дурному почесть не личить.
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
Як пурхне горобець, як ластівка полине,
так незаслужене прокляття пройде.
так незаслужене прокляття пройде.
Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
Що батіг на кінську спину, уздечка на осла,
те на дурного ломака.
те на дурного ломака.
Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Не відповідай дурному за його глупотою,
щоб і сам ти не став схожий на нього.
щоб і сам ти не став схожий на нього.
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Відповідай дурному за його глупотою,
щоб він у власних очах не був мудрим.
щоб він у власних очах не був мудрим.
Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
Той підтинає собі ноги, п'є гіркоту,
хто посилає вісті через дурня.
хто посилає вісті через дурня.
Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
Як ноги в кульгавого теліпаються,
так і приповідка в губах дурня.
так і приповідка в губах дурня.
Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
Що камінь прив'язувати до пращі,
те саме — дурневі віддавати шану.
те саме — дурневі віддавати шану.
Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
Що в руці п'яного тернова гілка,
те приповідка в устах дурнів.
те приповідка в устах дурнів.
Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
Як той лучник, що ранить усіх перехожих,
так і той, хто послуговується дурнем.
так і той, хто послуговується дурнем.
Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
Як пес повертається до своєї блювотини,
так дурень повторює свою дурноту.
так дурень повторює свою дурноту.
Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
Ти бачиш чоловіка, що себе за мудрого вважає?
На дурня більш надії, ніж на нього.
На дурня більш надії, ніж на нього.
Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
Лінивий каже: “Лев на дорозі!
Лев на майдані!”
Лев на майдані!”
Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
Двері обертаються на завісах,
а лінивий — на своїм ліжку.
а лінивий — на своїм ліжку.
Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
Лінивий занурює руку в миску,
та трудно йому донести її до рота.
та трудно йому донести її до рота.
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
Лінивий вважає себе за мудрішого,
ніж семеро, що в лад відповідають.
ніж семеро, що в лад відповідають.
Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
Той ловить пса за вуха,
хто, мимо йдучи, втручається до сварки інших.
хто, мимо йдучи, втручається до сварки інших.
Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
Як божевільний, що жбурляє
вогнем і стрілами, і смертю,
вогнем і стрілами, і смертю,
так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
так чоловік, що обманює ближнього
і каже: “Чи ж я не жартую?”
і каже: “Чи ж я не жартую?”
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Як нема дров, вогонь погасне;
як не буде донощика, утихне сварка.
як не буде донощика, утихне сварка.
Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
Як вугілля на жар, а дрова на вогонь,
так і сварливий на те, щоб роздмухувати сварку.
так і сварливий на те, щоб роздмухувати сварку.
Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
Слова донощика, як ласощі солодкі,
що доходять до самісінького нутра.
що доходять до самісінького нутра.
Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Що жужелиця з срібла на глинянім посуді,
те саме облесливі уста й зле серце.
те саме облесливі уста й зле серце.
устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
Устами вдає, хто ненавидить,
а в осерді кує зраду;
а в осерді кує зраду;
коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
не вір йому, як він ласкавенько говорить,
бо сім гидот у нього в серці.
бо сім гидот у нього в серці.
Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Хоч як його ненависть приховується хитро,
та злоба його відкриється серед громади.
та злоба його відкриється серед громади.
Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
Хто риє яму, сам упаде до неї;
хто котить камінь угору, до того він повернеться.
хто котить камінь угору, до того він повернеться.