Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, —
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув.
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, — бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги;
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати — війкам твоїм;
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця.
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника;
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій.
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого?
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки;
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака.
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами;
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми;
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий — без рятунку.
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його:
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають,
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого,
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває.
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
Бо заповідь — се твій сьвітильник, навчаннє — се сьвітло, дорога ж до жизнї — се докір і наука;
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої.
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її;
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі?
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини.
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє.
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;