Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
Добре ім’я краще, ніж добра олія, і день смерті, ніж день народження.
Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
Краще йти в дім плачу, ніж іти в дім розпивання, оскільки це — кінець усякого чоловіка, і хто живе, покладе до свого серця.
Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
Кращий смуток від сміху, бо в смутку обличчя серце зробиться добрим.
Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
Серце мудрих — у домі плачу, а серце безумних — у домі радості.
Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
Краще слухати картання мудрого, ніж чоловіка, що слухає пісню безумних.
бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
Адже сміх безумних, як голос тернини під казаном. І це — марнота.
Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
Бо пригноблення виводить із рівноваги мудрого й губить серце його шляхетності.
Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
Краще кінець справи від її початку, кращий довготерпеливий від того, що надимається духом.
Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
Не поспішай палати гнівом у твоєму дусі, бо гнів спочине в подолі беззаконних.
Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
Не скажи: Що сталося, чому ранішні дні були кращі від цих? Бо ти про це не запитав у мудрості.
Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
Мудрість добра з роздаванням спадку і корисна для тих, що бачать сонце.
бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
Адже мудрість у своїй тіні, як тінь срібла, і надмір знання мудрості оживить того, що її посідає.
Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
Поглянь на Божі створіння. Бо хто зможе прикрасити того, кого Бог скрутив?
За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
У день доброти живи в добрі, а в дні зла гляди. І це співзвучним цьому зробив Бог задля того, щоб людина після себе не знайшла нічого.
В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
Я все побачив у днях моєї марноти. Є праведний, що гине у своїй праведності, і є безбожний, що залишається у своєму злі.
Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
Не ставай дуже праведним і не мудруй надмірно, щоби часом ти не зійшов з розуму.
Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
Не будь дуже безбожним і не стань твердим, щоб ти не помер не у свій час.
Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
Добре тобі триматися цього, і тим не опогань свою руку, бо хто боїться Бога, тому пощастить в усьому.
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
Мудрість допоможе мудрому більше, ніж десять володарів, що є в місті.
Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
Адже немає на землі праведної людини, яка чинитиме добро і не згрішить.
тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
І не прикладай твоє серце до всіх слів, які скажуть, щоб ти не почув твого раба, який тебе проклинає,
знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
бо він багаторазово заподіє тобі зло, із численними повтореннями зробить зло твоєму серцю, щоб і ти інших проклинав.
Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“ Та дале́ка від мене вона!
Це все я випробував мудрістю. Я сказав: Стану мудрим, —
Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
і вона віддалилася від мене, подалі від того, що була, і глибину глибини, хто її знайде?
Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
Обійшов я і моє серце, щоб пізнати, аби розвідати і знайти мудрість і ліки, і пізнати безумність, твердість і крутійство безбожних.
І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
І знаходжу я гіркіше за смерть, жінку, яка є пасткою, і її серце — сіті, її руки — кайдани. Добре перед обличчям Бога звільнитися від неї, і хто грішить, схоплений буде нею.
Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
Поглянь, це я знайшов, — сказав Екклезіаст, — одне по одному, щоб віднайти задум,
Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
який ще шукала моя душа, та я не знайшов. Я знайшов одного чоловіка з тисячі, та жінки в усьому цьому я не знайшов.