Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша! Твої оченя́тка, немов ті голу́бки, глядя́ть з-за серпа́нку твого́! Твої ко́си — немов стадо кіз, що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!
[Он говорит с Нею] Ты прекрасна, возлюбленная, ты так прекрасна! Глаза твои — словно голуби, твои длинные волосы развеваются, как маленькие козы, танцующие на склонах горы Галаад.
Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплі́дної,
Твои зубы белы, словно овцы, выходящие из купальни, пара близнецов у каждой из них, никто из них не одинок.
Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка, твої у́стонька красні, мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!
Губы твои — словно алая лента из шёлка, прекрасен твой рот, виски твои под кудрями, как две половинки граната.
Твоя шия — немов та Давидова башта, на збро́ю збудо́вана: тисяча щитів повішена в ній, усе щити ли́царів!
Твоя стройная шея — словно башня Давида, украшенная тысячью щитов храбрейших воинов.
Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі, що випа́суються між ліле́ями.
Груди твои — двойни серны, двойни газели, пасущиеся среди лилий.
Поки день прохоло́ду навіє, а ті́ні втечуть, піду́ я собі на ту ми́ррину го́ру й на па́гірок ладану“.
Я пойду на гору мирровую и на холмы фимиама, когда день делает последний вдох и тени разбегаются.
„Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько, і пля́ми нема на тобі!
Возлюбленная, вся ты прекрасна! Нет в тебе несовершенства!
Зо мною з Лівану, моя нарече́на, зо мною з Лівану ти пі́деш! Спогля́неш з вершини Ама́ни, з вершини Сені́ру й Гермо́ну, з лего́вища левів, з леопа́рдових гір.
Пойдём со мною, невеста моя, пойдём из Ливана, от пика Амана, с вершин Сенира и Ермона, из логовищ льва, с гор леопардов!
Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на, забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм, разо́чком одне́ньким намиста свого!
Возлюбленная, невеста моя, ты меня полонила, ты украла сердце моё одним своим взглядом, одной драгоценностью твоего ожерелья.
Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на! Скільки ліпша любов твоя за вино, а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“
Любовь твоя несравненна, невеста моя, любовь твоя слаще вина, запах твоих духов лучше всех благовоний.
Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичко́м, а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“
С губ твоих, невеста моя, капает мёд, молоко и мёд под твоим языком, пахнет сладко твоя одежда.
„Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.
Возлюбленная, невеста моя, ты чиста, словно запертый сад, словно скрытый колодец, иль тайный родник.
Лоно твоє — сад грана́тових яблук з плодо́м доскона́лим, ки́при із на́рдами,
Запястья твои, словно гранатовый сад, с превосходными плодами, хною,
нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́ця з усіма деревами ла́дану, ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашні́шими па́хощами,
нардом, шафраном, каламусом и гвоздикой. Щиколотки твои, словно сад волшебный, полный мирры, алоэ и фимиама.
ти джерело́ садкове́, криниця живої води, та тієї, що пли́не з Лива́ну“!
Ты — как садовый родник, колодец живой воды, текущей с Ливанских гор.
„Прокинься, о вітре з півно́чі, і прили́нь, вітре з полу́дня, — повій на садок мій: нехай потечуть його па́хощі! Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́, і нехай споживе́ плід найкращий його!“
[Она говорит] Проснись, ветер севера, приди, ветер юга, овейте мой сад, разнесите его аромат. Позвольте возлюбленному моему в сад свой войти и дивные плоды вкусить.