Немає ніко́го, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б попра́вді, — кожен надію кладе на марно́ту й говорить неправду, вагітні́є бідою й поро́джує зло́чин!
Никто не взывает к справедливости, никто не защищает своего дела честно. Они полагаются на пустые доводы и говорят ложь; зачинают несчастье и порождают грех.266
Ми ма́цаємо, мов невидю́щі, за сті́ну, навпо́мацки хо́димо, мов ті безо́кі; спотика́ємося ми опі́вдні, немов би смерко́м, між здоровими ми, як померлі!
Как слепые, мы идем вдоль стены на ощупь, нащупываем путь, как люди без глаз. В полдень мы спотыкаемся, словно в сумерки; среди сильных мы — как мертвые.
Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступа́ли від нашого Бога, казали про у́тиск та ві́дступ, вагітні́ли й виду́мували з свого серця слова́ неправди́ві.
і Він зодягну́в праведність, як па́нцер, а шоло́ма спасі́ння — на Свою голову, і зодягну́в шати по́мсти, як одяг, і покри́вся горли́вістю, мов би плаще́м!
На западе люди будут бояться имени Господа, и на востоке они будут чтить Его славу, потому что придет Он, как бушующая река, гонимая Господним вихрем.267
А Я — ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова́ Мої, що поклав Я до уст твоїх, не усту́плять вони з твоїх уст, і з уст наща́дків твоїх, і з уст нащадків пото́мства твого́, говорить Господь, відтепе́р й аж навіки!
— Что до Меня, то вот Мой завет с ними, — говорит Господь. — Мой Дух на тебе, и слова, которые Я вложил в твои уста, не сойдут ни с твоих уст, ни с уст твоих детей, ни с уст их потомков отныне и вовеки, — говорит Господь.