Переклад Огієнка

New American Standard Bible

Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

1

Jeremiah Shares Israel’s Affliction

I am the man who has seen affliction
Because of the rod of His wrath.

2

Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

2

He has driven me and made me walk
In darkness and not in light.

3

Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

3

Surely against me He has turned His hand
Repeatedly all the day.

4

Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

4

He has caused my flesh and my skin to waste away,
He has broken my bones.

5

обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

5

He has besieged and encompassed me with bitterness and hardship.

6

у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

6

In dark places He has made me dwell,
Like those who have long been dead.

7

Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

7

He has walled me in so that I cannot go out;
He has made my chain heavy.

8

І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

8

Even when I cry out and call for help,
He shuts out my prayer.

9

Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

9

He has blocked my ways with hewn stone;
He has made my paths crooked.

10

Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

10

He is to me like a bear lying in wait,
Like a lion in secret places.

11

Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

11

He has turned aside my ways and torn me to pieces;
He has made me desolate.

12

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

12

He bent His bow
And set me as a target for the arrow.

13

пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

13

He made the arrows of His quiver
To enter into my inward parts.

14

Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

14

I have become a laughingstock to all my people,
Their mocking song all the day.

15

Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

15

He has filled me with bitterness,
He has made me drunk with wormwood.

16

І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

16

He has broken my teeth with gravel;
He has made me cower in the dust.

17

і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

17

My soul has been rejected from peace;
I have forgotten happiness.

18

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

18

So I say, “My strength has perished,
And so has my hope from the LORD.”

19

Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

19

Hope of Relief in God’s Mercy

Remember my affliction and my wandering, the wormwood and bitterness.

20

душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

20

Surely my soul remembers
And is bowed down within me.

21

Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

21

This I recall to my mind,
Therefore I have hope.

22

Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

22

The LORD’S lovingkindnesses indeed never cease,
For His compassions never fail.

23

нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

23

They are new every morning;
Great is Your faithfulness.

24

Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

24

“The LORD is my portion,” says my soul,
“Therefore I have hope in Him.”

25

Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

25

The LORD is good to those who wait for Him,
To the person who seeks Him.

26

Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

26

It is good that he waits silently
For the salvation of the LORD.

27

Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

27

It is good for a man that he should bear
The yoke in his youth.

28

нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

28

Let him sit alone and be silent
Since He has laid it on him.

29

хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

29

Let him put his mouth in the dust,
Perhaps there is hope.

30

хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

30

Let him give his cheek to the smiter,
Let him be filled with reproach.

31

Бо Господь не наві́ки ж покине!

31

For the Lord will not reject forever,

32

Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

32

For if He causes grief,
Then He will have compassion
According to His abundant lovingkindness.

33

бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

33

For He does not afflict willingly
Or grieve the sons of men.

34

Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

34

To crush under His feet
All the prisoners of the land,

35

щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

35

To deprive a man of justice
In the presence of the Most High,

36

щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

36

To defraud a man in his lawsuit —
Of these things the Lord does not approve.

37

Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

37

Who is there who speaks and it comes to pass,
Unless the Lord has commanded it?

38

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

38

Is it not from the mouth of the Most High
That both good and ill go forth?

39

Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

39

Why should any living mortal, or any man,
Offer complaint in view of his sins?

40

Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

40

Let us examine and probe our ways,
And let us return to the LORD.

41

підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

41

We lift up our heart and hands
Toward God in heaven;

42

Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

42

We have transgressed and rebelled,
You have not pardoned.

43

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

43

You have covered Yourself with anger
And pursued us;
You have slain and have not spared.

44

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

44

You have covered Yourself with a cloud
So that no prayer can pass through.

45

Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

45

You have made us mere offscouring and refuse
In the midst of the peoples.

46

наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

46

All our enemies have opened their mouths against us.

47

страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

47

Panic and pitfall have befallen us,
Devastation and destruction;

48

Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

48

My eyes run down with streams of water
Because of the destruction of the daughter of my people.

49

Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

49

My eyes pour down unceasingly,
Without stopping,

50

аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

50

Until the LORD looks down
And sees from heaven.

51

моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

51

My eyes bring pain to my soul
Because of all the daughters of my city.

52

Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

52

My enemies without cause
Hunted me down like a bird;

53

життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

53

They have silenced me in the pit
And have placed a stone on me.

54

Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

54

Waters flowed over my head;
I said, “I am cut off!”

55

Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

55

I called on Your name, O LORD,
Out of the lowest pit.

56

Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

56

You have heard my voice,
“Do not hide Your ear from my prayer for relief,
From my cry for help.”

57

Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

57

You drew near when I called on You;
You said, “Do not fear!”

58

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

58

O Lord, You have pleaded my soul’s cause;
You have redeemed my life.

59

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

59

O LORD, You have seen my oppression;
Judge my case.

60

Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

60

You have seen all their vengeance,
All their schemes against me.

61

Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

61

You have heard their reproach, O LORD,
All their schemes against me.

62

мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

62

The lips of my assailants and their whispering
Are against me all day long.

63

Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

63

Look on their sitting and their rising;
I am their mocking song.

64

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

64

You will recompense them, O LORD,
According to the work of their hands.

65

Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

65

You will give them hardness of heart,
Your curse will be on them.

66

Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

66

You will pursue them in anger and destroy them
From under the heavens of the LORD!

Паралельне читання

Переклад Огієнка

New American Standard Bible

Плач Єремії 3

Lamentations 3