Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла,
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
лише на мене повернулася Його рука весь день.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні,
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро,
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
згадається, і надокучить мені моя душа.
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
Це постановлю у своєму серці, через це терпітиму.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
Господь добрий для тих, що Його очікують, — для душі, яка Його шукатиме.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
Добре терпеливо чекати на Господнє спасіння і мовчати.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
Добре людині, коли візьме ярмо у своїй молодості,
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
сяде на самоті й мовчатиме, бо Він узяв на себе.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Підставить щоку тому, хто його б’є, насититься впокоренням,
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—
Бо Хто впокорив, змилосердиться за великим числом Свого милосердя.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
Адже Він не відповів від Свого серця і впокорив людських синів.
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
Щоби впокорити під Його ногами всіх в’язнів землі,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
аби відхилити суд людини перед обличчям Всевишнього,
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
щоб засудити людину, коли її судить, — хіба Господь не побачив?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи?
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа!
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба.
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
Проти нас відкрили свої уста всі наші вороги.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Нас охопив страх і жах, збудження і знищення.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу.
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку,
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить!
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
Мої вороги заповзялися полювати [1] на мене без підстави, як на горобця,
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, —
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“
полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу.
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви.
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся!
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя!
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене.
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене,
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня.
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук,
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
віддаси їм охорону серця! Твоє лихо для них, —