Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря;
І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.
і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі.
І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи:
Притча про сіяча́
„Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.
„Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.
І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти.
І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.
І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та визбирали його.
Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;
Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі,
а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.
а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло.
А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.
Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.
Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.
А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.
І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“
Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами?
А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.
А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.
Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.
Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього.
Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють;
І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.
і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.
Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“
Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх.
Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.
Ваші ж очі та ваші вуха блаженні, бо бачать і чують.
Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.
Запевняю вас, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули.
До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі.
А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
А посіяне на кам’янистому — це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає,
але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.
але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується.
А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду.
Посіяне в тернях — це той, хто слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду.
А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.
А посіяне в добру землю — це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід — один родить у сто разів, інший — у шістдесят, а ще інший — у тридцять.
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі.
А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов.
А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.
А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль.
І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“
Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль?
А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“
А він сказав їм: Людина-ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?
Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.
Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці.
Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.
Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні.
Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла, та й посіяла на своєму полі;
Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.
воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках.
Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.
Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок [1] борошна, поки все вкисло.
Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,
Усе це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив,
щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“
щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу!
Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.
Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль.
А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,
Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, — це Син Людський,
а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;
а поле — це світ; добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого;
а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́.
ворог, що його посіяв, — це диявол; жнива — це кінець світу, а женці — це ангели.
І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́.
Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу:
Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,
Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня,
і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!
Тоді праведні засяють, як сонце, у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.
Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, і купує те поле.
Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,
Ще Царство Небесне подібне до людини, — до купця, який шукає гарних перлин;
а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.
знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.
Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.
Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини,
Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.
а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть.
Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,
Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних,
і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!
і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому.
[Каже їм Ісус]: Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.
І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.
Він же сказав їм: Тому-то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове і старе.
І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.
Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти.
І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?
Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила?
Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?
Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда?
І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“
Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все?
І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“
І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі.