Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
На той час тетрарх [1] Ірод почув про Ісуса
і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому!
Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа,
Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“
бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати!
І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком.
А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;
Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.
А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!
І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,
І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.
А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса.
Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.
А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.
А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!
Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби.
І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям.
І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.
Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей.
Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.
А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.
А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
У четверту сторожу ночі [2] [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю.
Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...
А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.
А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“
Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!
А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.
Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!
І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?
А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
Перепливши, ступили на землю Генісаретську.
А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих