Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
Тоді підходять до Ісуса фарисеї [1] і книжники [2] з Єрусалима й питають:
„Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб?
А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?
Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
Адже Бог сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре.
А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,
А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є мій дар для Бога,
то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
то може й не шанувати свого батька [чи матері]? Так і ви — задля ваших передань скасовуєте Слово Боже.
Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
„Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.
І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
Покликавши людей, Він звернувся до них: Слухайте й розумійте:
Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.
Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?
А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
А Він у відповідь сказав: Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде викоренена.
Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму.
А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.
А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
[Ісус] же відповів: Невже й досі ви не розумієте?
Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
Не можете збагнути, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить геть?
Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
А те, що виходить з уст, виходить із серця — воно опоганює людину.
Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага.
Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
Це те, що опоганює людину; їсти ж немитими руками не опоганює людини.
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
І вийшовши звідти, Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона.
І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
Жінка-ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: Господи, Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс!
А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.
А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
У відповідь Він сказав: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.
А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені!
А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
А Він у відповідь промовив: Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам.
Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів.
Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! І видужала її дочка тієї ж миті.
І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
Відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, піднявшись на гору, сів там.
І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх.
А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, — прославляли Бога Ізраїлевого.
А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
А Ісус, покликавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти. Не хочу відпустити їх голодними, щоби часом не ослабли в дорозі.
А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
Та учні кажуть Йому: Звідки нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати таку юрбу?
А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
А Ісус запитує: Скільки хлібів маєте? Вони відказали: Сім і декілька рибин.
І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
Він узяв сім хлібів і рибу та, віддавши подяку, переломив і давав учням, а учні — людям.
І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
Усі поїли й наситилися. І зібрали кусків, що залишилися, сім повних кошиків.
Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
А тих, які їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.