Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
“Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Тоді він мовив своїм слугам: Обід — готовий, але запрошені були негідні.
Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж: ,
та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.
і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, —кажуть ті, — “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри?
Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій.
Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.”
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:
та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
“Учителю”, — кажуть, — “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.
Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.
Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.”
Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.
Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.
А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог — не мертвих, але живих!”
Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.
І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:
Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.”
і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.
“Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.”
Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом,
„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.
Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?”