Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.
і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.
глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?