Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці́ свої, та й пішли зустріча́ти молодого.
“Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому.
Нерозумні ж, узявши каганці́, не взяли́ із собою оливи.
Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою.
А мудрі набрали оливи в посудинки ра́зом із своїми каганця́ми.
Мудрі ж узяли в посудинках оливу.
А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули.
Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули.
А опі́вночі крик залуна́в: „Ось молодий, — виходьте назу́стріч!“
Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч!
Схопи́лись тоді всі ті діви, і каганці́ свої наготува́ли.
Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі.
Нерозумні ж сказали до мудрих: „Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці́ ось гаснуть“.
А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть.
Мудрі ж відповіли та сказали: „Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі“.
Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло — підіть краще до продавців та й купіть собі.
І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весі́лля з ним, — і за́мкнені двері були́.
І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері.
А по́тім прийшла й решта дів і казала: „Пане, пане, — відчини нам!“
Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам!
Він же в відповідь їм проказав: „Поправді кажу вам, — не знаю я вас!“
А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю.
Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли при́йде Син Лю́дський!
Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.
Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно.
І одно́му він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спромо́жністю його. І відійшов.
Одному він дав п'ять талантів, другому — два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від'їхав.
А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п'ять і́нших талантів.
Той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п'ять талантів.
Так само ж і той, що взяв два — і він ще два і́нших набув.
Так само і той, що взяв два, також: придбав два других.
А той, що одно́го взя́в, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срі́бло пана свого.
А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого.
По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок.
І прийшов той, що взяв п'ять талантів, — приніс іще п'ять талантів і сказав: „Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, — ось я здобу́в інші п'ять талантів“.
Приступив той, що узяв був п'ять талантів, і приніс других п'ять талантів: Мій пане, — каже, — ти мені дав п'ять талантів, — ось я придбав других п'ять талантів.
Сказав же йому його пан: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“
Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.
Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: „Два таланти мені передав ти, — ось іще два тала́нти здобу́в я“.
Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав.
Сказав йому пан його: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“
Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана.
Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: „Я знав тебе, па́не, що тверда́ ти люди́на, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розси́пав.
Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав.
І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє“.
Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він — маєш твоє.
І відповів його пан і сказав йому: „Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розси́пав?
Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав.
Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибу́тком своє.
Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками.
Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому́, що десять талантів він має.
Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять.
Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має.
Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.
А раба непотрібного вкиньте до зо́внішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів!
А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.
Коли ж при́йде Син Лю́дський у славі Своїй, і всі анголи́ з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави.
І перед Ним усі наро́ди зберуться, і Він відді́лить одного від о́дного їх, як відділя́є вівчар овець від козлів.
І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів;
І поставить Він вівці право́руч Себе, а козлята — ліво́руч.
і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч.
Тоді скаже Цар тим, хто право́руч Його: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закла́дин світу.
Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу.
Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, пра́гнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли́ ви.
Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли;
Був наги́й — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в'язни́ці Я був — і прийшли ви до Мене“.
нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене.
Тоді відповідя́ть Йому праведні й скажуть: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли?
Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли?
Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли́, чи наги́м — і зодягли?
Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?
Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці — і до Тебе прийшли?“
Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе?
Цар відповість і промовить до них: „Поправді кажу́ вам: що́ тільки вчинили ви одно́му з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили“.
А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили.
Тоді скаже й тим, хто ліво́руч: „Ідіть ви від Мене, прокля́ті, у вічний огонь, що дияволові та його посланця́м пригото́ваний.
Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його;
Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, пра́гнув — і ви не напоїли Мене,
бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли;
мандрівником Я був — і не прийняли́ ви Мене, був наги́й — і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці — і Мене не відвідали ви“.
був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене.
Тоді відповідять і вони, промовляючи: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спра́гненого, або мандрівником, чи наго́го, чи недужого, чи в в'язниці — і не послужили Тобі?“
Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили?
Тоді Він відповість їм і скаже: „Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!“
А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших — мені також ви того не зробили.