Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці́ свої, та й пішли зустріча́ти молодого.
Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
Нерозумні ж, узявши каганці́, не взяли́ із собою оливи.
Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
А мудрі набрали оливи в посудинки ра́зом із своїми каганця́ми.
Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули.
Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
А опі́вночі крик залуна́в: „Ось молодий, — виходьте назу́стріч!“
О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
Схопи́лись тоді всі ті діви, і каганці́ свої наготува́ли.
Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
Нерозумні ж сказали до мудрих: „Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці́ ось гаснуть“.
Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
Мудрі ж відповіли та сказали: „Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі“.
Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весі́лля з ним, — і за́мкнені двері були́.
Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
А по́тім прийшла й решта дів і казала: „Пане, пане, — відчини нам!“
Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
Він же в відповідь їм проказав: „Поправді кажу вам, — не знаю я вас!“
Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли при́йде Син Лю́дський!
Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
І одно́му він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спромо́жністю його. І відійшов.
і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п'ять і́нших талантів.
Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
Так само ж і той, що взяв два — і він ще два і́нших набув.
Так само й той, що два, придбав і він других два.
А той, що одно́го взя́в, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срі́бло пана свого.
Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
І прийшов той, що взяв п'ять талантів, — приніс іще п'ять талантів і сказав: „Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, — ось я здобу́в інші п'ять талантів“.
І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
Сказав же йому його пан: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“
Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: „Два таланти мені передав ти, — ось іще два тала́нти здобу́в я“.
Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
Сказав йому пан його: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“
Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: „Я знав тебе, па́не, що тверда́ ти люди́на, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розси́пав.
Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє“.
і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
І відповів його пан і сказав йому: „Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розси́пав?
Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибу́тком своє.
так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому́, що десять талантів він має.
Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має.
Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
А раба непотрібного вкиньте до зо́внішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів!
І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
Коли ж при́йде Син Лю́дський у славі Своїй, і всі анголи́ з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
І перед Ним усі наро́ди зберуться, і Він відді́лить одного від о́дного їх, як відділя́є вівчар овець від козлів.
і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
І поставить Він вівці право́руч Себе, а козлята — ліво́руч.
і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
Тоді скаже Цар тим, хто право́руч Його: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закла́дин світу.
Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, пра́гнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли́ ви.
Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
Був наги́й — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в'язни́ці Я був — і прийшли ви до Мене“.
нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
Тоді відповідя́ть Йому праведні й скажуть: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли?
Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли́, чи наги́м — і зодягли?
Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?
Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці — і до Тебе прийшли?“
Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
Цар відповість і промовить до них: „Поправді кажу́ вам: що́ тільки вчинили ви одно́му з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили“.
І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
Тоді скаже й тим, хто ліво́руч: „Ідіть ви від Мене, прокля́ті, у вічний огонь, що дияволові та його посланця́м пригото́ваний.
Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, пра́гнув — і ви не напоїли Мене,
бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
мандрівником Я був — і не прийняли́ ви Мене, був наги́й — і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці — і Мене не відвідали ви“.
був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
Тоді відповідять і вони, промовляючи: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спра́гненого, або мандрівником, чи наго́го, чи недужого, чи в в'язниці — і не послужили Тобі?“
Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
Тоді Він відповість їм і скаже: „Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!“
Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.