Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Синодальный перевод
І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
Когда Иисус окончил все слова сии, то сказал ученикам Своим:
„Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
вы знаете, что через два дня будет Пасха, и Сын Человеческий предан будет на распятие.
Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,
Тогда собрались первосвященники и книжники и старейшины народа во двор первосвященника, по имени Каиафы,
і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.
и положили в совете взять Иисуса хитростью и убить;
І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.
но говорили: только не в праздник, чтобы не сделалось возмущения в народе.
Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,
Когда же Иисус был в Вифании, в доме Симона прокажённого,
підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
приступила к Нему женщина с алавастровым сосудом мира драгоценного и возливала Ему возлежащему на голову.
Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?
Увидев это, ученики Его вознегодовали и говорили: к чему такая трата?
Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.
Ибо можно было бы продать это миро за большую цену и дать нищим.
Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
Но Иисус, уразумев сие, сказал им: что смущаете женщину? она доброе дело сделала для Меня:
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
ибо нищих всегда имеете с собою, а Меня не всегда имеете;
Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.
возлив миро сие на тело Моё, она приготовила Меня к погребению;
Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“
истинно говорю вам: где ни будет проповедано Евангелие сие в целом мире, сказано будет в память её и о том, что она сделала.
Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
Тогда один из двенадцати, называемый Иуда Искариот, пошёл к первосвященникам
і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.
и сказал: что вы дадите мне, и я вам предам Его? Они предложили ему тридцать сребреников;
І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
и с того времени он искал удобного случая предать Его.
А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
В первый же день опресночный приступили ученики к Иисусу и сказали Ему: где велишь нам приготовить Тебе пасху?
А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
Он сказал: пойдите в город к такому-то и скажите ему: «Учитель говорит: время Моё близко; у тебя совершу пасху с учениками Моими».
І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
Ученики сделали, как повелел им Иисус, и приготовили пасху.
А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
Когда же настал вечер, Он возлёг с двенадцатью учениками;
І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
и когда они ели, сказал: истинно говорю вам, что один из вас предаст Меня.
А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
Они весьма опечалились и начали говорить Ему, каждый из них: не я ли, Господи?
А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
Он же сказал в ответ: опустивший со Мною руку в блюдо, этот предаст Меня;
Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
впрочем, Сын Человеческий идёт, как писано о Нём, но горе тому человеку, которым Сын Человеческий предаётся: лучше было бы этому человеку не родиться.
Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.
При сём и Иуда, предающий Его, сказал: не я ли, Равви? Иисус говорит ему: ты сказал.
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
И когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, преломил и, раздавая ученикам, сказал: приимите, ядите: сие есть Тело Моё.
А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
И, взяв чашу и благодарив, подал им и сказал: пейте из неё все,
бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
ибо сие есть Кровь Моя Нового Завета, за многих изливаемая во оставление грехов.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
Сказываю же вам, что отныне не буду пить от плода сего виноградного до того дня, когда буду пить с вами новое вино в Царстве Отца Моего.
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
Тогда говорит им Иисус: все вы соблазнитесь о Мне в эту ночь, ибо написано: «поражу пастыря, и рассеются овцы стада»;
По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
по воскресении же Моём предварю вас в Галилее.
А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
Пётр сказал Ему в ответ: если и все соблазнятся о Тебе, я никогда не соблазнюсь.
Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
Иисус сказал ему: истинно говорю тебе, что в эту ночь, прежде нежели пропоёт петух, трижды отречёшься от Меня.
Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.
Говорит Ему Пётр: хотя бы надлежало мне и умереть с Тобою, не отрекусь от Тебя. Подобное говорили и все ученики.
Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
Потом приходит с ними Иисус на место, называемое Гефсимания, и говорит ученикам: посидите тут, пока Я пойду, помолюсь там.
І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
И, взяв с Собою Петра и обоих сыновей Зеведеевых, начал скорбеть и тосковать.
Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
Тогда говорит им Иисус: душа Моя скорбит смертельно; побудьте здесь и бодрствуйте со Мною.
І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
И, отойдя немного, пал на лицо Своё, молился и говорил: Отче Мой! если возможно, да минует Меня чаша сия; впрочем, не как Я хочу, но как Ты.
І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
И приходит к ученикам и находит их спящими, и говорит Петру: так ли не могли вы один час бодрствовать со Мною?
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.
бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение: дух бодр, плоть же немощна.
Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
Ещё, отойдя в другой раз, молился, говоря: Отче Мой! если не может чаша сия миновать Меня, чтобы Мне не пить её, да будет воля Твоя.
І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
И, придя, находит их опять спящими, ибо у них глаза отяжелели.
І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
И, оставив их, отошёл опять и помолился в третий раз, сказав то же слово.
Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
Тогда приходит к ученикам Своим и говорит им: вы всё ещё спите и почиваете? вот, приблизился час, и Сын Человеческий предаётся в руки грешников;
Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
встаньте, пойдём: вот, приблизился предающий Меня.
І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
И, когда ещё говорил Он, вот, Иуда, один из двенадцати, пришёл, и с ним множество народа с мечами и кольями, от первосвященников и старейшин народных.
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
Предающий же Его дал им знак, сказав: Кого я поцелую, Тот и есть, возьмите Его.
І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.
И, тотчас подойдя к Иисусу, сказал: радуйся, Равви! И поцеловал Его.
Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
Иисус же сказал ему: друг, для чего ты пришёл? Тогда подошли и возложили руки на Иисуса, и взяли Его.
А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
И вот, один из бывших с Иисусом, простёрши руку, извлёк меч свой и, ударив раба первосвященникова, отсёк ему ухо.
Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
Тогда говорит ему Иисус: возврати меч твой в его место, ибо все, взявшие меч, мечом погибнут;
Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
или думаешь, что Я не могу теперь умолить Отца Моего, и Он представит Мне более, нежели двенадцать легионов Ангелов?
Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“
как же сбудутся Писания, что так должно быть?
Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
В тот час сказал Иисус народу: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями взять Меня; каждый день с вами сидел Я, уча в храме, и вы не брали Меня.
Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.
Сие же всё было, да сбудутся писания пророков. Тогда все ученики, оставив Его, бежали.
А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
А взявшие Иисуса отвели Его к Каиафе первосвященнику, куда собрались книжники и старейшины.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.
Пётр же следовал за Ним издали, до двора первосвященникова; и, войдя внутрь, сел со служителями, чтобы видеть конец.
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
Первосвященники и старейшины и весь синедрион искали лжесвидетельства против Иисуса, чтобы предать Его смерти,
і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
и не находили; и, хотя много лжесвидетелей приходило, не нашли. Но наконец пришли два лжесвидетеля
і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.
и сказали: Он говорил: «могу разрушить храм Божий и в три дня создать его».
Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“
И, встав, первосвященник сказал Ему: что же ничего не отвечаешь? что они против Тебя свидетельствуют?
Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“
Иисус молчал. И первосвященник сказал Ему: заклинаю Тебя Богом живым, скажи нам, Ты ли Христос, Сын Божий?
Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
Иисус говорит ему: ты сказал; даже сказываю вам: отныне узрите Сына Человеческого, сидящего одесную силы и грядущего на облаках небесных.
Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!
Тогда первосвященник разодрал одежды свои и сказал: Он богохульствует! на что ещё нам свидетелей? вот, теперь вы слышали богохульство Его!
Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“
как вам кажется? Они же сказали в ответ: повинен смерти.
Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,
Тогда плевали Ему в лицо и заушали Его; другие же ударяли Его по ланитам
і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“
и говорили: прореки нам, Христос, кто ударил Тебя?
А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“
Пётр же сидел вне на дворе. И подошла к нему одна служанка и сказала: и ты был с Иисусом Галилеянином.
А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.
Но он отрёкся перед всеми, сказав: не знаю, что ты говоришь.
А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“
Когда же он выходил за ворота, увидела его другая, и говорит бывшим там: и этот был с Иисусом Назореем.
І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“
И он опять отрёкся с клятвою, что не знает Сего Человека.
Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.
Немного спустя подошли стоявшие там и сказали Петру: точно и ты из них, ибо и речь твоя обличает тебя.
Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.
Тогда он начал клясться и божиться, что не знает Сего Человека. И вдруг запел петух.