Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
І зв'язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.
Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
“Згрішив я”, — сказав, — “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!”
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.
А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.”
А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,
і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.”
Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.”
Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.
Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?”
А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли.
Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва.
І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?”
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
Знав бо він добре, що вони з зависти видали його.
Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.”
А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
Та первосвященики й старші намовили народ, — просити за Варавву, а Ісуса — видати на смерть.
Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.
Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.”
Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!”
А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!”
І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.”
А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!”
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.
Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту
І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ
І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!”
І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.
А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття.
А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його.
І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”,
дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.
А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
Ті ж, що розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.
І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус — Цар Юдейський.”
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,
і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!”
Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:
„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
“Інших спасав, — себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий.”
Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
Так теж і розбійники, що були з ним розіп'яті, ображали його.
А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години.
А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, — тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?”
Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”.
А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.
Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.”
А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.
І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;
і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,
а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились.
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”
Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:
Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.
І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.
Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:
і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
“Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.
Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.”
Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.”