Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.
А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.
А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля,
і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.
Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!
Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.
Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.
Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.
І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?
Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього!
А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.
Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.
Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!
А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!
І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі!
А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію [1] , зібрали через Нього весь підрозділ.
І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю
І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, упавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!
І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.
А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.
А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.
І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,
дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.
А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг
І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус — Цар юдейський.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч.
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами
і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!
Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:
„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього.
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я — Божий Син!
Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.
А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
Від шостої години по всій землі тривала темрява — аж до дев’ятої години.
А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?
Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю [2].
А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.
Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.
А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,
і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих устали
а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!
Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.
Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
Поміж ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосифа, мати Зеведеєвих синів.
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса;
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.
І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.
Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
Наступного дня, що після п’ятниці [3] , зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата
і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!
Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! — бо буде цей останній обман гірший від першого.
Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.