Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: „Подивися, Учителю — яке́ то каміння та що́ за будівлі!“
І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке каміннє і яка будівля.
Ісус же до нього сказав: „Чи ти бачиш великі будинки оці? — Не зали́шиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!“
А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.
Коли ж Він сидів на Оливній горі, проти храму, питали Його насамоті Петро, і Яків, і Іван, і Андрій:
А як сидїв на горі Оливній, навпроти церкви, питали Його на самотї Петр, та Яков, та Йоан, та Андрей:
„Скажи нам, коли станеться це? І яка буде озна́ка, коли все те ви́конатись має?“
Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?
Ісус же почав промовляти до них: „Стережіться, щоб вас хто не звів.
Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.
Бо багато-хто при́йдуть в Ім'я́ Моє, кажучи: „Це Я“. І зведу́ть багатьо́х.
Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.
І як про ві́йни почуєте ви, і про воєнні чутки́, — не лякайтесь, бо статись належить тому́“. Та це ще не кінець.
Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.
„Бо повстане наро́д на наро́д, і царство на царство“, будуть землетруси місця́ми, буде голод. Це поча́ток терпінь породільних.
Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.
Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на сві́дчення їм.
Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм.
Але перше Єва́нгелія мусить бути наро́дам усім проповідувана.
І між усїма народами мусить перше проповідатись євангелия.
Коли ж видадуть вас і поведуть, — не турбуйтеся заздалегі́дь, що́ вам говорити, — а що́ дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий.
Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.
І видасть на смерть брата брат, а ба́тько — дитину. І „діти повстануть навпроти батьків“, — і їм смерть заподіють.
Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.
І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасе́ний!
І ненавидїти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.
Коли ж ви побачите ту „гидоту спусто́шення“, — що про неї звіщав пророк Даниїл, — що вона залягла́, де не слід, — хто читає, нехай розуміє, — тоді ті, хто в Юдеї, нехай в го́ри втікають.
Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд (хто читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;
І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого́.
хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;
І хто на полі, — хай назад не вертається взяти одежу свою.
і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.
Будуть бо ті дні такою „скорбо́тою, що її не було з первопо́чину світу“, що його Бог створив, „аж досі“, і не буде.
Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.
І коли б Госпо́дь не вкоротив тих днів, — не спаслася б ніяка люди́на; але ради ви́браних, кого вибрав, укороти́в Він ті дні.
І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротить днї.
Тоді ж, як хто скаже до вас: „Ото, Христос тут“, „Ото там“, — не йміть віри.
І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; не йміть віри.
Бо повстануть христи́ неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити озна́ки та чу́да, щоб спокуси́ти, як можна, і ви́браних.
Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.
Але за тих днів, по скорбо́ті отій, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла.
Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,
і зо́рі спада́тимуть з неба, і сили небесні пору́шаться.
і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.
І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах“ із великою поту́гою й славою.
І тодї побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.
І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його ви́браних „від вітрі́в чотирьо́х, від кра́ю землі до крайнеба“.
І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.
Від дерева ж фіґового навчіться при́кладу: коли віття його вже розпу́кується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо.
Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листє, знайте, що близько лїто.
Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, — під дверима.
Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.
Поправді кажу́ вам: не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться!
Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.
Небо й земля промину́ться, але не мину́ться слова́ Мої!
Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.
Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні анголи́ на небі, ні Син, — тільки Отець.
Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.
Уважайте, чува́йте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!
Гледїть, пильнуйте й молїть ся; не знаєте бо, коли пора.
Як той чоловік, що від'їхав, і залиши́в свій дім, і дав рабам своїм вла́ду й кожному працю свою, а воротаре́ві звелів пильнувати.
Як чоловік, що відїжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному дїло його, а воротареві звелїв, щоб пильнував.
Тож пильнуйте, — не знаєте бо, коли при́йде пан дому: уве́чорі, чи опі́вночі, чи як півні співатимуть, чи ра́нком.
Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півнї, чи вранцї;)
Щоб вас не застав, що спите́, коли ве́рнеться він несподі́вано.
щоб, прийшовши несподївано, не знайшов вас сплячих.