Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.
До Пасхи и Праздника Пресных Хлебов оставалось два дня. И первосвященники и законоучители, выискивая, как бы обманным путём схватить и убить Иисуса,
Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
говорили: "Только не во время праздника. Иначе народ может взбунтоваться".
Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
Когда Иисус находился в Вифании и сидел за трапезой за столом в доме Симона прокажённого, туда пришла женщина с алебастровым сосудом драгоценного благовония из чистого нарда. Она вскрыла алебастровый сосуд и возлила благовоние Ему на голову.
А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?
Некоторые ученики рассердились и стали говорить друг другу: "К чему такое расточение благовония?
Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.
Ведь его можно было бы продать более чем за триста динариев и раздать деньги нищим". И стали укорять женщину.
Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
Но Иисус сказал: "Оставьте её в покое. Зачем вы её смущаете? Она сделала для Меня доброе дело.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
Ибо нищие всегда с вами, и вы можете помогать им в любое время, когда захотите. Но Я не всегда буду с вами.
Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
Она сделала, что могла: умастила Моё Тело благовонием заранее, чтобы приготовить его к погребению.
Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“
Истинно говорю: где бы в мире ни благовествовали, в память о ней будет сказано о том, что она сделала".
Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
Вскоре после этого Иуда Искариот, один из двенадцати апостолов, пошёл к первосвященникам, чтобы предать в их руки Иисуса.
А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.
Они обрадовались, услышав это, и обещали дать ему за это деньги. И стал Иуда искать удобного случая, чтобы предать Иисуса.
А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“
В первый день Праздника Пресных Хлебов, когда был принесён в жертву пасхальный ягнёнок, Его ученики сказали Ему: "Где Ты хочешь есть пасхальный ужин? Мы пойдём и всё приготовим".
І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.
И Он послал двух Своих учеников, сказав им: "Идите в город. Вам встретится человек, несущий кувшин с водой. Следуйте за ним
І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“
и скажите хозяину того дома, куда он войдёт: "Учитель спрашивает: Где комната, в которой Я могу собраться с Моими учениками для пасхального ужина?"
І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.
Хозяин покажет вам большую комнату наверху, в которой всё будет уже подготовлено. Там и приготовьте для нас ужин".
І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.
Ученики вышли и пошли в город, и нашли всё в точности, как сказал им Иисус, и приготовили пасхальный ужин.
А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.
Когда наступил вечер, Он пришёл с двенадцатью апостолами.
І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
И когда они сидели за столом и ели, Иисус сказал: "Истинно говорю: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня".
Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
Они опечалились и один за другим стали говорить Ему: "Конечно же, не я!"
А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
Иисус ответил им: "Это будет один из двенадцати, обмакивающий свой хлеб в одно блюдо со Мной.
Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
Сын Человеческий пройдёт по назначенному пути и умрёт, как и написано о Нём. Но горе тому, кто предаст Сына Человеческого! Лучше бы ему и вовсе не родиться".
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
И когда они ели, Он взял хлеб, благословил, преломил его и отдал им, сказав: "Ешьте, это Тело Моё".
І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
Затем Он взял чашу с вином и, возблагодарив Бога, передал им, и все они отпили из этой чаши.
І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
А Он сказал: "Это Кровь Моя, которая скрепляет новое соглашение и которая должна пролиться за многих.
Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
Истинно говорю: не притронусь к вину до того дня, когда буду пить новое вино в Царстве Божьем".
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
Иисус сказал им: "Вы все потеряете веру, ибо написано: "Поражу пастыря, и овцы рассеются!"
По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
Но после Моего воскресения Я появлюсь в Галилее раньше вас".
І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
Пётр сказал Ему: "Даже если все остальные потеряют веру, Я не потеряю".
Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
Тогда Иисус ему ответил: "Истинно говорю, что сегодня, этой самой ночью, прежде чем дважды пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня".
А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.
Но Пётр повторял ещё настойчивее: "Даже если я должен умереть с Тобой, я не отрекусь от Тебя". И другие говорили то же самое.
І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
После этого они пошли в селение, называемое Гефсиманией, и Иисус сказал Своим ученикам: "Посидите здесь, пока Я помолюсь".
І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
Он взял с собой Петра, Иакова и Иоанна. Он стал горевать и тревожиться,
І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
говоря им: "Моя душа скорбит смертельно. Побудьте здесь и бодрствуйте".
І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
Отойдя немного в сторону, Он упал на землю и молился, чтобы, если возможно, тот час миновал Его.
І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
Он сказал: "Авва! Отец Мой! Для Тебя всё возможно. Сделай же так, чтобы чаша эта миновала Меня. Но делай не то, что Я хочу, а то, что Ты хочешь".
І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
Затем Он вернулся к ним и, найдя их спящими, сказал Петру: "Симон, ты спишь? Разве не мог ты бодрствовать один час?
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение. Дух силён, а плоть слаба".
І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
Он снова отошёл и молился, говоря то же самое.
А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
Затем Он вернулся к ним и опять нашёл их спящими, так как веки их отяжелели. И они не знали, что Ему сказать.
І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
Он подошёл к ним в третий раз и сказал: "Вы всё ещё спите и отдыхаете? Довольно. Час настал. Сына Человеческого предают в руки грешников.
І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
И сразу же, пока Иисус ещё говорил, появился Иуда, один из двенадцати, и с ним толпа, вооружённая мечами и кольями, которую прислали первосвященники, законоучители и старейшины.
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
Предающий дал им знак: "Тот, кого я поцелую, и есть Иисус. Хватайте Его и берите под стражу".
І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.
И тотчас, подойдя к Иисусу, сказал: "Учитель!" и поцеловал Его.
А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
Но один из стоявших рядом учеников выхватил меч, ударил слугу первосвященника и отсёк ему ухо.
А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
Тогда Иисус сказал им: "Вы вышли на Меня с мечами и кольями, как будто Я — преступник.
Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
Каждый день Я был с вами, уча в храме, и вы не схватили Меня. Но то, что сказано в Писаниях, должно исполниться".
Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
Среди последователей Иисуса был один юноша, у которого на теле не было ничего, кроме льняного покрывала, и они схватили и его также.
Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
Но он оставил покрывало у них в руках и убежал нагой.
А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
Иисуса привели к главному первосвященнику, где собрались все первосвященники, старейшины и законоучители.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
А Пётр на расстоянии последовал за Ним прямо во двор первосвященника и сидел там со слугами, греясь у огня.
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
Первосвященники и весь синедрион пытались найти свидетельство против Иисуса, чтобы предать Его смерти, но ничего найти не могли,
Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
ибо, хотя многие лжесвидетельствовали против Него, их показания не сходились между собой.
Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
Затем некоторые встали и, лжесвидетельствуя против Него, сказали:
„Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
"Мы слышали, как Он говорил: "Я снесу этот храм рукотворный, и в три дня выстрою другой, нерукотворный".
Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
Тогда первосвященник, встав перед Ним, спросил Иисуса: "Почему не отвечаешь? Что за свидетельство представляют против Тебя эти люди?"
Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
Но Он молчал и ничего не отвечал. Снова первосвященник задал Ему вопрос: "Ты ли Христос, Сын Благословенного Бога?"
А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
Иисус ответил: "Да. И вы увидите Сына Человеческого, сидящего справа от Всемогущего и грядущего в облаках небесных".
Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
Тогда первосвященник, разодрав свои одежды, сказал: "Зачем нам ещё свидетели?
Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
Вы слышали богохульство. Что вы думаете об этом?" И они все сказали, что Он виновен и должен быть предан смерти.
Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.
Некоторые стали плевать в Него. Надев повязку Ему на глаза, они стали избивать Его кулаками, говоря при этом: "Так прорицай же!" И стражники отвели Его в сторону и стали бить.
А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
Когда Пётр находился во дворе, пришла одна из служанок первосвященника
і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
и, увидев греющегося у огня Петра, внимательно посмотрела на него и сказала: "Ты тоже был с тем Назаретянином, Иисусом".
Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
Но он стал отрицать это, говоря: "Не знаю и не понимаю, что ты говоришь". Он вышел на передний двор, и запел петух.
Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
А служанка опять стала говорить стоявшим рядом: "Этот человек один из них".
І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
Но Пётр снова отрёкся, а спустя немного времени стоявшие там сказали Петру: "Ты точно один из них, потому что ты тоже галилеянин".
А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
И он начал клясться и божиться: "Я не знаю Человека, о Котором вы говорите".
І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
И тотчас петух пропел во второй раз. И, вспомнив обращённые к нему слова Иисуса: "Прежде чем петух пропоёт дважды, ты трижды отречёшься от Меня", Пётр разрыдался.