Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками — увесь синедріон. Зв'язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
Пилат спитав його: "Ти — цар юдейський?" Він же у відповідь мовить йому: "Ти кажеш."
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
І знову спитав його Пилат, кажучи: "Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять."
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
На свято Пасхи відпускав він їм одного в'язня, того, якого вони просили.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
А був один, що звавсь Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство.
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди.
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
Пилат же відповів їм, кажучи: "Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?"
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву.
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
Пилат знову заговорив і мовив до них: "Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?"
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
Пилат же сказав до них: "Що за зло вчинив він?" А вони ще гірше кричали: "Розіпни його!"
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп'яли.
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
та й почали його вітати: "Радуйся, царю юдейський!"
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття.
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
А був і напис, за що його засуджено, написаний: "Цар Юдейський."
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
Тоді збулось Писання, що каже: "І з беззаконними полічено його."
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: "Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: "Інших спасав, а себе — не може спасти!
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
Христос, цар Ізраїля — хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували." Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години.
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: "Елої, Елої, лама савахтані?" — що означає у перекладі: "Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?"
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: "Он, Іллю кличе!"
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!"
А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: "Чоловік цей справді був Син Божий."
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
Коли настав уже вечір, — тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою,
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
— Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло;
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;