Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
І знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він Сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі.
І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у Своєму навчанні:
І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його.
Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, і відразу зійшло, бо земля була неглибока.
а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
А як сонце піднялося, — зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду.
Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.
Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне — в тридцять, одне — в шістдесят, а одне — в сто разів.
І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
І сказав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!
І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
А коли Він залишився Сам, ті, які були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про ці притчі.
І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
І Він відповів їм: Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах,
щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
щоб, дивлячись, бачили — і не побачили; слухаючи, чули — і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби [їхні гріхи] були прощені!
І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?
А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
Ось ті, які при дорозі, де сіється слово; як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них.
Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його,
та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються.
А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово,
але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.
але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово — і воно залишається без плоду.
А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.
А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять урожай: один — у тридцять, один — у шістдесят, а один — у сто разів!
І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
І казав їм: Хіба приносять світильник, щоби поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоби поставити на свічнику?
Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
Тому що немає нічого захованого, що не виявилося б, і немає таємного, яке б не розкрилося.
І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
І Він говорив їм: Зважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, і додасться вам.
Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
Адже хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього!
І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
І казав: Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю;
і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, — він не знає.
Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
Сама по собі земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді — повно пшениці в колосі.
А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
Коли ж доспіє врожай, він негайно посилає женців із серпом, бо настали жнива!
І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
І Він казав: До чого уподібнимо Царство Боже? Або до якої притчі прирівняємо його?
Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
Воно — як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі,
Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні.
І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли сприйняти;
І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
без притчі ж не говорив їм, а Своїм учням окремо все пояснював.
І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
А як настав вечір того дня, Ісус каже їм: Переправимося на той бік.
І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним.
І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою.
А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
А Він був Сам на кормі — спав на подушці. І будять Його, і кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо?
Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.
Уставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша.
І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?