Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
Вони перепливли на другий бік моря, до землі Гадаринської.
І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
А як Він вийшов із човна, зненацька перестрів Його біснуватий чоловік з гробниць.
Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати навіть ланцюгами,
бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
бо часто в’язали його путами й кайданами, та він розривав кайдани і нищив пута, і ніхто не міг його приборкати;
І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
і завжди, вночі та вдень, він перебував у гробницях і в горах, кричав і бився об каміння.
А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
Та коли він здалека побачив Ісуса, то прибіг і поклонився Йому.
і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
І, закричавши гучним голосом, каже: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
Оскільки Він говорив йому: Нечистий духу, вийди з людини!
І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
Ісус запитав його: Яке твоє ім’я? Той каже Йому: Легіон [1] моє ім’я, — бо нас багато!
І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
І дуже благав Його, щоб не виганяв їх із цієї околиці.
І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
І просили Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми!
І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
І Він дозволив їм. Тож повиходили нечисті духи, увійшли у свиней, і кинулося стадо — десь зо дві тисячі — з кручі в море та втопилося в морі.
А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
А ті, хто їх пас, втекли й сповістили в місті та в селах. І люди вийшли побачити, що сталося.
І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
І приходять до Ісуса, і бачать, що біснуватий — той, хто мав легіон, — сидить одягнений і при своєму розумі; і вони злякалися.
Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней.
І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
І почали благати Його покинути їхню околицю.
А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
І коли Він сідав у човен, то просив Його біснуватий, щоби бути з Ним.
Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
Та Він йому не дозволив, але сказав йому: Іди до свого дому, до своїх, і сповісти їм, що для тебе Господь зробив, як змилосердився над тобою!
І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
Тож пішов він, та й почав проповідувати в Десятимісті [2] про те, що зробив для нього Ісус, і всі дивувалися.
І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
А як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря.
І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, упав Йому до ніг
і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
і дуже просив Його, кажучи: Донечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила!
І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його.
А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років
що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
та багато натерпілася від численних лікарів, — витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, —
як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу.
Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
Вона говорила: Якщо лише доторкнуся до Його одягу, — одужаю!
І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
І враз припинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від хвороби.
І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
Тієї ж миті Ісус відчув у Собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: Хто доторкнувся до Мого одягу?
І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
А Його учні говорили Йому: Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: Хто доторкнувся до Мене?
А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила.
І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду.
А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
Він же промовив до неї: Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.
Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги, та й сказали: Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?
А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
Ісус, почувши сказані слова, говорить старшому синагоги: Не бійся, тільки вір!
І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Івана — брата Якового.
І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили.
А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
Увійшовши, сказав їм: Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!
І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
І почали сміятися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина.
І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
І, взявши дитину за руку, промовив до неї: Таліта кум [3] , — що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань!
І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!
І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І жахнулися всі відразу від великого потрясіння.