Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.
Иисус вместе с учениками ушел оттуда и пришел в Свой родной город.
Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге. Многие, слушая Его, удивлялись:
— Откуда это у Него? Кто дал Ему такую мудрость? Как Он совершает такие чудеса?
— Откуда это у Него? Кто дал Ему такую мудрость? Как Он совершает такие чудеса?
Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.
Разве Он не плотник, не сын Марии, не брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И разве не здесь, у нас, живут Его сестры?
И они отвергли Его.
И они отвергли Его.
А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.
Иисус же сказал им:
— Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме.
— Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме.
І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.
И Он не мог совершить там ни одного чуда, лишь исцелил нескольких больных, возложив на них руки.
І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
Он удивлялся неверию в этих людях.
Иисус ходил по окрестным селениям и учил.
Иисус ходил по окрестным селениям и учил.
І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.
Он созвал двенадцать учеников и начал посылать их по двое, дав им власть над нечистыми духами.
І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,
Он повелел им ничего не брать с собой в дорогу, кроме посоха: ни хлеба, ни сумки, ни денег в поясе,
а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.
но обуваться в сандалии и не брать запасной одежды.
І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.
— В какой бы дом вы ни вошли, — говорил Он им, — оставайтесь там до тех пор, пока не покинете это место.
А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“
А если где-либо вас не примут и не захотят слушать, то, уходя, отряхните пыль с ваших ног, пусть это будет свидетельством против них.
І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.
Ученики отправились в путь и проповедовали людям, призывая их к покаянию.
І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.
Они изгнали много демонов, и многих больных помазали оливковым маслом и исцелили.
І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.
Об Иисусе услышал царь Ирод, поскольку имя Иисуса становилось все более известным, и некоторые говорили:
— Это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и поэтому в Нем такая чудодейственная сила.
— Это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и поэтому в Нем такая чудодейственная сила.
Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
Другие говорили, что это Илия. А третьи утверждали, что Он пророк, подобный пророкам древности.
А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“
Услышав эти разговоры, Ирод решил:
— Это Иоанн, которого я обезглавил, он воскрес из мертвых.
— Это Иоанн, которого я обезглавил, он воскрес из мертвых.
Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.
В свое время Ирод приказал арестовать Иоанна и бросить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа. Ирод женился на ней,
Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“
а Иоанн говорил ему:
— Нельзя тебе жить с женой своего брата.
— Нельзя тебе жить с женой своего брата.
А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его. Однако она не могла ничего сделать,
Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.
потому что Ирод боялся Иоанна, зная, что это справедливый и святой человек, и берег его. Слушая Иоанна, Ирод приходил в смущение, но тем не менее, ему нравилось его слушать.
Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,
Наконец Иродиаде представился подходящий случай. Ирод в день своего рождения устроил пир для своих приближенных, военачальников и самых уважаемых людей Галилеи.
і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“
Дочь Иродиады вошла к ним и танцевала, и так понравилась Ироду и возлежавшим за столом гостям, что царь сказал девушке:
— Проси у меня чего хочешь, и я дам тебе! —
— Проси у меня чего хочешь, и я дам тебе! —
І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“
и поклялся ей: — Чего ни попросишь, все дам тебе, хоть половину моего царства.
Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.
Девушка пошла к матери за советом:
— Чего мне просить?
А та сказала:
— Проси голову Иоанна Крестителя.
— Чего мне просить?
А та сказала:
— Проси голову Иоанна Крестителя.
І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“
Девушка сразу же поспешила к царю и попросила:
— Хочу, чтобы ты сейчас же подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя.
— Хочу, чтобы ты сейчас же подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя.
І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.
Царь сильно опечалился, но не решился ей отказать, так как поклялся перед возлежавшими за столом гостями.
І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.
Он немедленно послал палача и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошел в темницу, обезглавил Иоанна
І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.
и принес его голову на блюде девушке, а та отдала ее своей матери.
А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.
Когда об этом услышали ученики Иоанна, они пришли, забрали тело и похоронили его в гробнице.
І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
Апостолы возвратились к Иисусу и рассказали Ему обо всем, что они делали и чему учили народ.
І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
Иисус сказал им:
— Отправляйтесь в безлюдное место и немного отдохните, — ведь все время приходило и уходило много народа, и у них даже не было времени поесть.
— Отправляйтесь в безлюдное место и немного отдохните, — ведь все время приходило и уходило много народа, и у них даже не было времени поесть.
І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.
И они отправились на лодке в пустынное место.
І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.
Но люди видели, как они отплыли, причем многие их узнали и устремились туда посуху из всех городов, так что оказались на месте даже раньше лодки.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.
Когда Иисус сошел на берег и увидел большую толпу, Он сжалился над людьми, потому что они были как овцы без пастуха,18 и начал их учить многим вещам.
І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.
Уже поздно вечером ученики подошли к Нему и сказали:
— Место здесь пустынное, и уже поздно.
— Место здесь пустынное, и уже поздно.
Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.
Отпусти народ, пусть пойдут в окрестные деревни и селения и купят себе поесть.
А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“
Но Иисус ответил:
— Вы дайте им есть.
Ученики удивились:
— Неужели Ты хочешь, чтобы мы купили еды динариев19 на двести и накормили этих людей?
— Вы дайте им есть.
Ученики удивились:
— Неужели Ты хочешь, чтобы мы купили еды динариев19 на двести и накормили этих людей?
А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.
— Сколько у вас хлеба? — спросил Иисус. — Пойдите посмотрите.
Они пошли, узнали и ответили:
— Пять хлебов и две рыбы.
Они пошли, узнали и ответили:
— Пять хлебов и две рыбы.
І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.
Иисус велел рассадить народ группами на зеленой траве.
І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.
Люди возлегли, расположившись группами по сто и по пятьдесят человек.
І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.
Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и давать Своим ученикам, чтобы те раздавали народу, и две рыбы тоже разделил на всех.
А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
и собрали еще двенадцать полных корзин остатков хлеба и рыбы.
А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!
Одних только мужчин ело около пяти тысяч.
І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.
Сразу после этого Иисус велел Своим ученикам сесть в лодку и переправиться на другую сторону озера, к Вифсаиде, а Сам Он оставался, пока не отпустил народ.
І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.
Простившись с народом, Иисус поднялся на гору помолиться.
А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.
Когда наступила ночь, лодка была посреди озера, а Иисус оставался один на берегу.
Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.
Увидев, что им приходится нелегко, так как дул встречный ветер, Он около четвертой стражи ночи, перед рассветом, пошел к ним, ступая по озеру. Он хотел уже приблизиться к ним,20
А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,
но они, увидев Его идущим по воде, решили, что это призрак, и закричали,
бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“
потому что они все видели Его и сильно испугались. Но Иисус сразу же заговорил с ними:
— Успокойтесь, это Я, не бойтесь.
— Успокойтесь, это Я, не бойтесь.
І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,
Он вошел к ним в лодку, и ветер утих. Ученики были поражены.
бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.
Ведь они не поняли и чуда с хлебами — их сердца были закрыты.
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.
Переправившись на другую сторону, они пристали к берегу в Геннисарете.
І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,
Как только они вышли из лодки, люди сразу узнали Иисуса.
і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.
Они обежали всю округу, рассказывая, где Он находится, и туда стали приносить на циновках больных.
І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!
Где бы Он ни появлялся, в селениях, или в городах, или в деревнях, люди выносили на площади больных и просили Иисуса, чтобы Он позволил им прикоснуться хотя бы к кисточке на краю Его одежды.21 И все, кто прикасался, выздоравливали.