Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.
Иисус вышел оттуда и пошёл в Свой родной город. Его ученики следовали за Ним.
Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге, и многие, слушая Его, изумлялись и говорили: "Откуда у Него это учение? И что за мудрость Ему дана, что такие чудеса совершаются Его руками?
Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.
Разве Он не плотник, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И не здесь ли среди нас Его сестры?" И не захотели они признать Его.
А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.
Иисус сказал им: "Не бывает пророк без чести, разве только в своём родном городе, среди своих и в своём доме".
І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.
И не мог Он совершить там никакого чуда; только на нескольких больных возложил руки и исцелил их.
І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
Он очень удивлялся их неверию. Затем Он пошёл по селениям учить людей.
І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.
Он призвал к себе двенадцать апостолов, начал рассылать их по двое и дал им власть над нечистыми духами.
І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,
И сказал Он им: "Не берите с собой ничего, кроме посоха дорожного: ни хлеба, ни сумы, ни денег в карманах.
а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.
Обуйтесь в сандалии и возьмите только ту одежду, что на вас.
І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.
В какой бы дом вы ни вошли, оставайтесь там, пока не покинете тот город.
А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“
И если в каком-то месте вас не примут или не станут слушать, то выходя оттуда, отряхните пыль с ног своих. Это будет для них предупреждением".
І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.
И они пошли и стали проповедовать, чтобы люди каялись в своих грехах.
І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.
Они изгоняли много бесов и многих больных натирали оливковым маслом и исцеляли их.
І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.
Царь Ирод прослышал про Иисуса, потому что имя Его стало хорошо известно. Некоторые говорили: "Иоанн Креститель воскрес из мёртвых и поэтому может творить чудеса".
Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
Другие говорили: "Он Илия". А третьи утверждали: "Он пророк, подобный одному из пророков древних времён".
А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“
Услышав это, Ирод сказал: "Иоанн, которого я казнил, воскрес из мёртвых".
Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.
Ирод сам отдал приказ схватить Иоанна и заточить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа, на которой он потом сам женился.
Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“
Ибо Иоанн говорил Ироду: "Не по закону тебе брать в жёны жену твоего брата".
А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
И Иродиада, затаив злобу против Иоанна, хотела его убить, но не могла это сделать,
Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.
потому что Ирод боялся Иоанна, так как знал, что он человек праведный и святой и берёг его. Ирод с удовольствием слушал проповеди Иоанна, хотя они его всегда беспокоили.
Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,
Но настал день, когда по случаю своего дня рождения Ирод устроил пир для своих вельмож, военачальников и галилейских старейшин.
і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“
И когда дочь Иродиады вошла и стала плясать, то угодила Ироду и его гостям, и царь Ирод сказал девочке: "Проси у меня, что хочешь, и я дам тебе это".
І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“
И он поклялся ей: "Я дам тебе, что ты только захочешь, хоть половину моего царства".
Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.
Она вышла и спросила у матери: "Что мне попросить?" А та ответила: "Голову Иоанна Крестителя".
І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“
Девочка сразу же поспешила к царю и попросила: "Я хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя".
І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.
Царь сильно опечалился, но, так как он поклялся при гостях, то не захотел отказать ей.
І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.
Поэтому царь тотчас же послал солдата и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошёл, отсёк Иоанну голову в темнице,
І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.
принёс её на блюде и отдал девочке, а девочка отдала её матери.
А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.
Когда ученики Иоанна услышали об этом, они пришли, взяли его тело и положили в гробницу.
І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
Апостолы собрались вокруг Иисуса и рассказали Ему обо всём, что они сделали и чему научили.
І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
Он сказал им: "Давайте удалимся в уединённое место, и вы отдохнёте там немного". Ибо там, где они находились, было множество людей, и им даже было некогда поесть.
І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.
Поэтому они отплыли на лодке в уединённое место одни.
І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.
Но многие люди, видевшие, как они отплывали, знали, кто они такие; и побежали туда по берегу изо всех городов и опередили их.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.
Когда Иисус вышел из лодки, Он увидел ожидавшую их большую толпу, Ему стало жаль этих людей, потому что они были подобны овцам без пастуха. И Он начал многому учить их.
І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.
День подходил к концу, так что Его ученики подошли к Нему и сказали: "Место здесь пустынное, и уже очень поздно.
Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.
Отпусти людей, чтобы они могли пойти по окрестным селениям и деревням и купить себе что-нибудь поесть".
А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“
Но Он ответил им: "Вы дадите им поесть". Они сказали Ему: "Что? Мы должны пойти купить хлеб на всех? Нам понадобится целый месяц для того, чтобы всем вместе заработать такие деньги!"
А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.
Он сказал им: "Сколько у вас хлебов? Идите и посмотрите". Они сосчитали хлебы и сказали: "У нас пять хлебов и две рыбы".
І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.
Тогда Он велел им рассадить всех на зелёной траве.
І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.
И они расселись по сто и по пятьдесят человек.
І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.
А Иисус взял пять хлебов и две рыбы, поднял глаза к небу, и, произнеся благодарственную молитву, разломил хлебы и дал Своим ученикам, а те раздали хлеб людям. Он также разделил на всех две рыбины.
А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
И ещё набрали двенадцать полных корзин кусков хлеба и остатков рыбы.
І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.
Затем Иисус заставил Своих учеников сесть в лодку и отправиться впереди Него в Вифсаиду, на другую сторону, не дожидаясь, пока Он отпустит народ.
А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.
Когда наступил вечер, лодка была на середине озера, а Он был один на берегу.
Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.
Он увидел, что им трудно грести, потому что дул встречный ветер. Около четвёртой стражи ночи Он подошёл к ним, идя по воде. Он чуть было не миновал их;
А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,
увидев Его идущим по воде, они подумали, что это призрак и закричали от страха,
бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“
ибо все видели Его и очень испугались. Он сразу же заговорил с ними и сказал: "Не пугайтесь! Это Я. Не бойтесь".
І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,
Затем Он сел с ними в лодку, и ветер утих. Они очень удивились,
бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.
ибо не поняли чуда с хлебами и не могли уразуметь всего этого.
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.
Переправившись через озеро, они прибыли в Геннисаретскую область и пристали к берегу.
І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,
Когда они вышли из лодки, люди узнали Иисуса.
і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.
Они побежали и рассказали обо всём этом в округе. И стали приносить к Нему больных на постелях, где бы Он ни находился.
І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!
И куда бы Он ни приходил — в селения ли, в города ли, в деревни ли, — люди приносили больных на площади и умоляли Его позволить им прикоснуться хотя бы к краю Его одежды. И все, кто прикасался к Нему, исцелялись.