Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
А весь народ під час кадіння молився знадвору.
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.
і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.
А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
скинув сильних з престолів і підняв покірних,
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“
як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.
Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,
як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!