Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.
Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.
І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.
Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку.
Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“
Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?”
Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.
Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.
І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“
До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?”
А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:
Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу:
„Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,
“Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,
і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.
і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.
Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.
А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою.
Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.
Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”
А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.
Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;
Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.
і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“
І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, — тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.”
Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“
Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”
Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.
А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.
Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.
А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.
Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.
Пане, — озвавсь слуга, — сталось, як ти велів, і місця є ще.
І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.
Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“
Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:
„Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!
“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!
Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем.
Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,
Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.
мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?
Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?
Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.
Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.
Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
Сіль — добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?