Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.
Підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його.
Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.
І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть.
„Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?
Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її?
І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.
і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася!
Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...
Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння.
Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?
Або яка жінка, маючи десять драхм [1] , якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде?
А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“
А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася!
Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається.
І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.
І Він розповів: Один чоловік мав двох синів.
І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.
І молодший з них сказав батькові: Батьку, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно.
А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.
А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.
Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати.
І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.
Пішов він, та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней.
I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.
І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав.
Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!
Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду…
Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою
Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів!
І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його.
І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
А син сказав йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм!
А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
Та батько сказав своїм рабам: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги;
Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися,
бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.
бо цей син мій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся! І почали веселитися.
А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.
А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці.
І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“
Закликавши одного зі слуг, він запитав: Що це таке?
А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.
Той сказав йому: Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв.
І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
Тож він розгнівався і не хотів увійти. Його батько вийшов і вмовляв його.
А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.
Та він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями.
Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.
Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля!
І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!
А той відказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.