Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника!
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.”
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже!
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу:
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
“Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий — митар.
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.”
До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.
А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже.
Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.”
І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“
Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог.
Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.”
А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.”
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.”
А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!
Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.”
Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?”
А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”
І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.”
А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,
і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.
і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”
І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.
Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,
і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”
Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.
А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.
І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав:
„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
“Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, — сказав той, — “щоб я прозрів!”
Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.”