Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“
І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.
та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.