Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами
та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?”
І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені:
Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, — він спитає: Чому ж ви йому не повірили?
А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
А як ми скажемо: Від людей, — увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.
А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.”
І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.
А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.
І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.
Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хібащо мого улюбленого сина? Може його пошанують?
Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.
І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника?
Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!”
А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним?
Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде — роздавить.”
А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.
І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника.
І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
І ті спитали його: “Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді.
Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?”
Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них:
Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.
“Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?” Ті відповіли: “Кесарів.”
А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
І він сказав їм: “Віддайте, отже, що кесареве — кесареві, а що Боже — Богові.”
І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли.
І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили
та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму.
Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним.
І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі.
А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.”
Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.
Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж.
А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,
Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж;
ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони — сини Божі, бувши синами воскресіння.
А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
А що мертві воскресають, — це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова.
Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.”
Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.”
І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
І не насмілювались вони більше ні про що його питати.
І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида?
Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене,
поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.
Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?”
І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників,
„Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах;