Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
Приближался праздник Пресных хлебов, называемый Пасхой.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
Первосвященники и учители Закона искали способа разделаться с Иисусом так, чтобы не вызвать возмущения народа.
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
Тогда сатана вошел в Иуду, которого называли Искариотом, одного из числа двенадцати.
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
Иуда пошел и сговорился с первосвященниками и с начальниками храмовой стражи, как предать им Иисуса.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
Иуда согласился и стал искать удобного случая, когда с Иисусом не будет народа, чтобы предать Его.
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
Наступил день Пресных хлебов, когда следовало заколоть пасхального ягненка,
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
и Иисус послал Петра и Иоанна с поручением:
— Идите и приготовьте для нас пасхальный ужин.
— Идите и приготовьте для нас пасхальный ужин.
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
— Где Ты хочешь, чтобы мы его приготовили? — спросили они.
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
Он ответил:
— Когда вы войдете в город, то встретите человека, несущего кувшин с водой. Идите за ним в дом, куда он войдет,
— Когда вы войдете в город, то встретите человека, несущего кувшин с водой. Идите за ним в дом, куда он войдет,
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
и скажите хозяину дома: «Учитель спрашивает тебя: Где комната для гостей, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?»
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
Он покажет вам большую комнату наверху, в которой уже все подготовлено; там и приготовьте ужин.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
Они пошли, и все произошло так, как им сказал Иисус, и они приготовили пасхальный ужин.
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
Когда подошло время, Иисус и Его апостолы собрались у стола.
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
Иисус сказал им:
— Я очень хотел есть эту Пасху с вами перед Моими страданиями.
— Я очень хотел есть эту Пасху с вами перед Моими страданиями.
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
Говорю вам, что Я уже не буду есть ее до тех пор, пока она не совершится в Царстве Божьем.
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
Взяв чашу и поблагодарив за нее Бога, Он сказал:
— Возьмите ее и разделите между собой.
— Возьмите ее и разделите между собой.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
Говорю вам, что Я уже не буду пить от плода виноградного до тех пор, пока не придет Божье Царство.
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
Затем, взяв хлеб и поблагодарив за него Бога, Он разломил его и дал им со словами:
— Это Мое тело, отдаваемое за вас. Делайте это в воспоминание обо Мне.
— Это Мое тело, отдаваемое за вас. Делайте это в воспоминание обо Мне.
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Также взял и чашу после ужина и сказал:
— Эта чаша — новый завет, скрепленный Моей кровью, которая за вас проливается.112
— Эта чаша — новый завет, скрепленный Моей кровью, которая за вас проливается.112
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
Но рука того, кто предает Меня, на одном столе с Моей.
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
С Сыном Человеческим все случится так, как было предназначено, но горе тому человеку, который предает Его.
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
Тогда ученики начали спрашивать друг друга, кто из них мог бы совершить такое.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
Потом они начали спорить, кто из них должен считаться самым великим.
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
Иисус тогда сказал им:
— Цари язычников господствуют над ними, правителей народа именуют «благодетелями»,
— Цари язычников господствуют над ними, правителей народа именуют «благодетелями»,
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
но вы не будьте, как они. Напротив, пусть самый великий среди вас будет как самый меньший, и начальник — как слуга.
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
Ведь кто важнее: тот, кто возлежит за столом, или тот, кто прислуживает? Разве не тот, кто возлежит? Я же среди вас как слуга.
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
и как Мой Отец дал Мне царскую власть, так Я теперь даю ее вам,
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
чтобы и вы могли есть и пить за Моим столом в Моем Царстве, и вы сядете на престолах править113 двенадцатью родами Израиля.
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
— Симон, Симон, сатана просил, чтобы все вы были рассеяны, как пшеница,
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
но Я молился о тебе, чтобы ты не потерял веру. И ты сам, когда обратишься ко Мне, укрепи своих братьев.
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
Петр ответил:
— Господи, я готов идти с Тобой и в темницу, и на смерть!
— Господи, я готов идти с Тобой и в темницу, и на смерть!
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
Но Иисус сказал:
— Говорю тебе, Петр, не успеет и петух пропеть сегодня, как ты трижды отречешься от того, что знаешь Меня.
— Говорю тебе, Петр, не успеет и петух пропеть сегодня, как ты трижды отречешься от того, что знаешь Меня.
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.
Потом Иисус спросил их:
— Когда Я посылал вас без кошелька, без сумки, без сандалий, нуждались ли вы в чем-либо?
— Ни в чем, — ответили они.
— Когда Я посылал вас без кошелька, без сумки, без сандалий, нуждались ли вы в чем-либо?
— Ни в чем, — ответили они.
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
— Сейчас же, если у вас есть кошелек, возьмите его, возьмите и сумку, и если у вас нет меча, то продайте плащ, но купите меч.114
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
Говорю вам, что со Мной должно исполниться сказанное в Писании: «Он был причислен к преступникам».115 Все, что обо Мне было написано, скоро исполнится.
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
Ученики сказали:
— Смотри, Господи, у нас есть два меча.
— Достаточно об этом , — ответил Иисус.
— Смотри, Господи, у нас есть два меча.
— Достаточно об этом , — ответил Иисус.
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
Иисус, как обычно, пошел на Оливковую гору, и Его ученики пошли с Ним.
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
Придя на место, Иисус сказал:
— Молитесь, чтобы вам не поддаться искушению.
— Молитесь, чтобы вам не поддаться искушению.
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
Он отошел от них примерно на расстояние брошенного камня, опустился на колени и начал молиться:
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
— Отец, если Ты хочешь, пронеси эту чашу мимо Меня, но пусть все будет не по Моей воле, а по Твоей.
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
Тогда с небес Ему явился ангел и укреплял Его.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
В муках Иисус стал молиться еще горячее, и сделался пот Его как капли крови, стекавшие на землю.
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
Когда Он поднялся с молитвы и вернулся к ученикам, то нашел их спящими, потому что они были измучены печалью.
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
— Почему вы спите? — спросил Иисус. — Вставайте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению.
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
Он еще говорил, когда приблизилась толпа, во главе которой шел тот, кого звали Иудой, один из двенадцати учеников. Он подошел к Иисусу, чтобы поцеловать Его.
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
Иисус сказал:
— Иуда, ты поцелуем предаешь Сына Человеческого?
— Иуда, ты поцелуем предаешь Сына Человеческого?
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
Когда же те, кто был с Иисусом, увидели, что происходит, они спросили:
— Господи, а что если нам ударить мечом?
— Господи, а что если нам ударить мечом?
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
И один из них ударил слугу первосвященника и отсек ему правое ухо.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
Но Иисус сказал:
— Прекратите, довольно!
Он прикоснулся к уху слуги и исцелил его.
— Прекратите, довольно!
Он прикоснулся к уху слуги и исцелил его.
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
Затем Иисус сказал первосвященникам, начальникам храмовой стражи и старейшинам, которые пришли за Ним:
— Что Я, разбойник,116 что вы пришли с мечами и кольями?
— Что Я, разбойник,116 что вы пришли с мечами и кольями?
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
Я каждый день был с вами в храме, и вы не схватили Меня. Но сейчас ваше время, сейчас власть тьмы.
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
Они схватили Его и повели в дом первосвященника. Петр, держась поодаль, следовал за ними.
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
Посреди двора первосвященника разожгли костер, и Петр вместе с другими людьми сел к нему греться.
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
Одна из служанок, увидев Петра в свете огня, пристально всмотрелась в него и сказала:
— Этот человек тоже был с Ним.
— Этот человек тоже был с Ним.
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
Но Петр отрицал это.
— Я не знаю Его, женщина, — сказал он.
— Я не знаю Его, женщина, — сказал он.
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
Немного позже кто-то другой увидел его и сказал:
— Ты тоже один из них.
— Нет, друг, — ответил Петр.
— Ты тоже один из них.
— Нет, друг, — ответил Петр.
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
Примерно час спустя еще кто-то стал утверждать:
— Точно, этот человек тоже был с Ним, ведь он галилеянин.
— Точно, этот человек тоже был с Ним, ведь он галилеянин.
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
Но Петр сказал:
— Я не знаю, о чем ты говоришь!
И тотчас, когда он еще говорил, пропел петух.
— Я не знаю, о чем ты говоришь!
И тотчас, когда он еще говорил, пропел петух.
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
Господь повернулся и посмотрел на Петра. Тогда Петр вспомнил слова Господа, как Он сказал ему:
— Прежде чем пропоет петух сегодня, ты трижды отречешься от Меня.
— Прежде чем пропоет петух сегодня, ты трижды отречешься от Меня.
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
Люди, охранявшие Иисуса, стали насмехаться над Ним и бить Его.
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
Они завязывали Ему глаза и требовали:
— Пророчествуй! Кто Тебя ударил?
— Пророчествуй! Кто Тебя ударил?
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
Рано утром старейшины народа, первосвященники и учители Закона собрались вместе на Совет. К ним ввели Иисуса.
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
— Если Ты Христос, то скажи нам прямо, — требовали они.
Иисус ответил:
— Если Я скажу вам, вы не поверите,
Иисус ответил:
— Если Я скажу вам, вы не поверите,
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
Однако с этого времени Сын Человеческий будет сидеть по правую руку от Божьей силы.117
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
Они все стали спрашивать:
— Так Ты что, Сын Бога?
Он ответил:
— Вы сами говорите, что это Я.
— Так Ты что, Сын Бога?
Он ответил:
— Вы сами говорите, что это Я.