Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
І иншого багато, хуливши, казали на Него.
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.