Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з'явились їм у блискучих шатах.
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими
Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи:
Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.”
А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.
То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,
Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.
Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,
І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
і розмовляли між собою про те, що сталось.
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,
І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку.
І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”
І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім — ділом та словом перед Богом і всім народом, —
Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли.
А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!
А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці,
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий.
І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.”
Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!
Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.
І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.
А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись.
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.
Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них:
І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,
які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.”
А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”
А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.
Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”
Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
Вони подали йому кусень печеної риби.
І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.”
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,
І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,
і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.
І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”
І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,