Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Синодальный перевод
І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.
Созвав же Двенадцать, дал им силу и власть над всеми бесами и врачевать от болезней,
І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
и послал их проповедовать Царствие Божие и исцелять больных.
І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.
И сказал им: ничего не берите на дорогу: ни посоха, ни сумы, ни хлеба, ни серебра, и не имейте по две одежды;
І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.
и в какой дом войдёте, там оставайтесь и оттуда отправляйтесь в путь.
А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.
А если где не примут вас, то, выходя из того города, отрясите и прах от ног ваших во свидетельство на них.
І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.
Они пошли и проходили по селениям, благовествуя и исцеляя повсюду.
А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
Услышал Ирод четвертовластник о всём, что делал Иисус, и недоумевал: ибо одни говорили, что это Иоанн восстал из мёртвых;
а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
другие, что Илия явился, а иные, что один из древних пророков воскрес.
Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його.
И сказал Ирод: Иоанна я обезглавил; кто же Этот, о Котором я слышу такое? И искал увидеть Его.
А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.
Апостолы, возвратившись, рассказали Ему, что они сделали; и Он, взяв их с Собою, удалился особо в пустое место, близ города, называемого Вифсаидою.
А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.
Но народ, узнав, пошёл за Ним; и Он, приняв их, беседовал с ними о Царствии Божием и требовавших исцеления исцелял.
А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“
День же начал склоняться к вечеру. И, приступив к Нему, двенадцать говорили Ему: отпусти народ, чтобы они пошли в окрестные селения и деревни ночевать и достали пищи; потому что мы здесь в пустом месте.
А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.
Но Он сказал им: вы дайте им есть. Они сказали: у нас нет более пяти хлебов и двух рыб; разве нам пойти купить пищи для всех сих людей?
Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.
Ибо их было около пяти тысяч человек. Но Он сказал ученикам Своим: рассадите их рядами по пятидесяти.
I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.
Он же, взяв пять хлебов и две рыбы и воззрев на небо, благословил их, преломил и дал ученикам, чтобы раздать народу.
І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.
И ели, и насытились все; и оставшихся у них кусков набрано двенадцать коробов.
І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“
В одно время, когда Он молился в уединённом месте, и ученики были с Ним, Он спросил их: за кого почитает Меня народ?
Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.
Они сказали в ответ: за Иоанна Крестителя, а иные за Илию; другие же говорят, что один из древних пророков воскрес.
А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“
Он же спросил их: а вы за кого почитаете Меня? Отвечал Пётр: за Христа Божия.
Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.
Но Он строго приказал им никому не говорить о сём,
І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“
сказав, что Сыну Человеческому должно много пострадать, и быть отвержену старейшинами, первосвященниками и книжниками, и быть убиту, и в третий день воскреснуть.
А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.
Ко всем же сказал: если кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною.
Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.
Ибо кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет её; а кто потеряет душу свою ради Меня, тот сбережёт её.
Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?
Ибо что пользы человеку приобрести весь мир, а себя самого погубить или повредить себе?
Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.
Ибо кто постыдится Меня и Моих слов, того Сын Человеческий постыдится, когда приидет во славе Своей и Отца и святых Ангелов.
Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.
Говорю же вам истинно: есть некоторые из стоящих здесь, которые не вкусят смерти, как уже увидят Царствие Божие.
І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.
После сих слов, дней через восемь, взяв Петра, Иоанна и Иакова, взошёл Он на гору помолиться.
І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.
И когда молился, вид лица Его изменился, и одежда Его сделалась белою, блистающею.
І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,
И вот, два мужа беседовали с Ним, которые были Моисей и Илия;
що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.
явившись во славе, они говорили об исходе Его, который Ему надлежало совершить в Иерусалиме.
А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.
Пётр же и бывшие с ним отягчены были сном; но, пробудившись, увидели славу Его и двух мужей, стоявших с Ним.
І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить...
И когда они отходили от Него, сказал Пётр Иисусу: Наставник! хорошо нам здесь быть; сделаем три кущи: одну Тебе, одну Моисею и одну Илии, — не зная, что говорил.
А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.
Когда же он говорил это, явилось облако и осенило их; и устрашились, когда вошли в облако.
І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“
И был из облака глас, глаголющий: Сей есть Сын Мой Возлюбленный, Его слушайте.
А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.
Когда был глас сей, остался Иисус один. И они умолчали, и никому не говорили в те дни о том, что видели.
А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.
В следующий же день, когда они сошли с горы, встретило Его много народа.
І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!
Вдруг некто из народа воскликнул: Учитель! умоляю Тебя взглянуть на сына моего, он один у меня:
А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
его схватывает дух, и он внезапно вскрикивает, и терзает его, так что он испускает пену; и насилу отступает от него, измучив его.
І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.
Я просил учеников Твоих изгнать его, и они не могли.
А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“
Иисус же, отвечая, сказал: о, род неверный и развращённый! доколе буду с вами и буду терпеть вас? приведи сюда сына твоего.
А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
Когда же тот ещё шёл, бес поверг его и стал бить; но Иисус запретил нечистому духу, и исцелил отрока, и отдал его отцу его.
І всі дивувалися ве́личі Божій!
Ісус удруге заповідає Свою смерть
А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:
А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:
И все удивлялись величию Божию. Когда же все дивились всему, что творил Иисус, Он сказал ученикам Своим:
„Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.
вложите вы себе в уши слова сии: Сын Человеческий будет предан в руки человеческие.
Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.
Но они не поняли слова сего, и оно было закрыто от них, так что они не постигли его, а спросить Его о сём слове боялись.
І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
Пришла же им мысль: кто бы из них был больше?
А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
Иисус же, видя помышление сердца их, взяв дитя, поставил его пред Собою
І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“
и сказал им: кто примет сие дитя во имя Моё, тот Меня принимает; а кто примет Меня, тот принимает Пославшего Меня; ибо кто из вас меньше всех, тот будет велик.
А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.
При сём Иоанн сказал: Наставник! мы видели человека, именем Твоим изгоняющего бесов, и запретили ему, потому что он не ходит с нами.
Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“
Иисус сказал ему: не запрещайте, ибо кто не против вас, тот за вас.
І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
Когда же приближались дни взятия Его от мира, Он восхотел идти в Иерусалим;
І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.
и послал вестников пред лицом Своим; и они пошли и вошли в селение Самарянское; чтобы приготовить для Него;
А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.
но там не приняли Его, потому что Он имел вид путешествующего в Иерусалим.
Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.
Видя то, ученики Его, Иаков и Иоанн, сказали: Господи! хочешь ли, мы скажем, чтобы огонь сошёл с неба и истребил их, как и Илия сделал?
А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.
Но Он, обратившись к ним, запретил им и сказал: не знаете, какого вы духа;
Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.
ибо Сын Человеческий пришёл не губить души человеческие, а спасать. И пошли в другое селение.
І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.
Случилось, что, когда они были в пути, некто сказал Ему: Господи! я пойду за Тобою, куда бы Ты ни пошёл.
Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“
Иисус сказал ему: лисицы имеют норы, и птицы небесные — гнёзда; а Сын Человеческий не имеет, где приклонить голову.
I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.
А другому сказал: следуй за Мною. Тот сказал: Господи! позволь мне прежде пойти и похоронить отца моего.
Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.
Но Иисус сказал ему: предоставь мёртвым погребать своих мертвецов, а ты иди, благовествуй Царствие Божие.
А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.
Ещё другой сказал: я пойду за Тобою, Господи! но прежде позволь мне проститься с домашними моими.