Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
«Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, — злодюга той, розбійник!
Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.
А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
Не підуть за чужим вони — втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»
Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я — двері для овець.
Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
Усі, скільки їх передо мною прийшло, — злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.
Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
Я — двері. Хто ввійде крізь мене — спасеться. Увійде він, вийде — і знайде пасовисько!
Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали.
Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, — бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.
А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
Бо він — наймит і не турбується вівцями.
Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
Я ж — добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, — і буде одне стадо й один пастир!
Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»
З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?»
Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»
Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.
Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»
Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, — вони свідчать за мене.
Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.
і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»
Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але — за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви — боги?
Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, — а Писання годі усунути! —
то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, — бо я сказав, що я — Син Божий?
Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, — і перебував там.
І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, — була істина.»